Звичайна вівсяна каша може суттєво знижувати рівень ЛПНЩ — так званого «поганого» холестерину — і робить це швидко. Таких висновків дійшли науковці з Боннського університету, оприлюднивши результати дослідження в авторитетному науковому журналі Nature Communications.
Ідея, яку перевірили сучасними методами, насправді має понад столітню історію. На початку ХХ століття німецький лікар Карл фон Норден застосовував вівсяну дієту для корекції порушень обміну речовин. З розвитком фармакології цей підхід відійшов у тінь, однак нові дані змусили вчених повернутися до нього знову.
У дослідженні взяли участь 62 людини з метаболічним синдромом без діагностованого діабету. Учасників розділили на дві групи. Основна група протягом двох днів тричі на добу вживала вівсяну кашу, зварену на воді. Одна порція становила приблизно 300 грамів, а єдиними дозволеними доповненнями були овочі та фрукти. Калорійність такого раціону була майже вдвічі нижчою за звичну. Контрольна група отримувала просто низькокалорійне харчування без вівса.
Поліпшення показників зафіксували в обох групах, однак саме «вівсяний» режим продемонстрував значно сильніший ефект. Рівень ЛПНЩ знизився приблизно на 10% уже за два дні, і цей результат зберігався до шести тижнів. Учасники також у середньому втратили близько двох кілограмів маси тіла, а дослідники зафіксували зниження артеріального тиску.
Ключову роль у цьому процесі відіграють бета-глюкани — розчинні харчові волокна, якими багатий овес. Вони не лише зв’язують холестерин у кишківнику та зменшують його всмоктування. Головне відкриття полягало в іншому механізмі: під час ферментації вівса кишкова мікробіота утворює біоактивні сполуки, зокрема ферулову кислоту. Саме вона пригнічує ферменти синтезу холестерину в печінці та впливає на гени, що регулюють жировий обмін. За дією це частково нагадує ефект деяких ліпідознижувальних препаратів, але досягається через харчування.
Водночас науковці звертають увагу на важливість дозування. Помітний ефект спостерігали лише за короткочасного вживання великих порцій вівсянки. Коли ж учасники протягом шести тижнів споживали близько 80 грамів вівса на день, суттєвих змін у рівні ферулових кислот і холестерину не зафіксували. Це наштовхнуло дослідників на ідею періодичної «вівсяної стратегії» — кілька днів інтенсивного вживання з перервами на кілька тижнів.
Додатково виявилося, що овес може мати позитивний вплив і на профілактику діабету 2 типу. Деякі амінокислоти, які погіршують чутливість до інсуліну, засвоюються гірше саме завдяки роботі кишкових бактерій.
Дослідження підтверджує: вівсяна каша — це не просто звичний сніданок, а потенційно ефективний і доступний інструмент підтримки здорового рівня холестерину. Вона не замінює медикаментозне лікування, але може стати важливим доповненням у профілактиці серцево-судинних і метаболічних порушень.
