Україна святкує Великдень, люди печуть паски й несуть їх святити до храмів.
Дехто намагається переконати нас, що цьому є щось «язичницьке». Як і в колядках, які прийшли до нас, мовляв, ще з дохристиянської доби, але…
Цікавішим є той факт, що його відкриває нам картина художника, яка показує великодній ранок – під час служби – десь в Україні у другій половині 19 століття.
На ній ми бачимо як у людей виглядали тоді паски: це був святковий білий хліб – без особливих кольорових прикрас.
Також не видно, щоб люди приносили освячувати ковбаси та м’ясо. Зате в усіх є крашанки. Діти ними вже навіть трохи б’ються.
Один із сучасних дописувачів у групі «Вісник Гори Почаївської» з приводу цієї картини зазначає:
– Микола Корнилович Пимоненко 1862-1912
«Ранок Христового Воскресіння»Ось так, в загальному, виглядали пасочки в той час. Прикрашання глазурʼю (і т.п.) чи більш видовжена форма це пізні традиції нашого часу.
Нічого спільного з язичництвом НЕ МАЮТЬ!
Цукор як інгредієнт для глазурі до речі навчились виготовляти декілька століть тому!Пасхальний хліб «паска» – знак присутності Воскреслого Спасителя!
Як хліб Господь приломляв і подавав як «тіло». Так і по Воскресінні, апостоли в знак присутності Воскреслого
Спасителя залишали за столом одне місце і хліб. Паска – образ артоса в простому народі.
Будьте мудрі. Не звертайте уваги на хвору уяву невігласів, які не мають нічого святого!
Ліворуч чванливо усміхаються дівчата, одягнені у свій найкращий святковий одяг – довгі чорні та білі свити із доморобного овечого сукна, підперезані широкими тканими поясами червоного та зеленого кольорів.
На головах у дівчат – «опаски» (квітчасті вінки з випущеними на спину стрічками). Взуті вони в червоні чоботи – сап’янці. Позаду на дівчат із замилуванням споглядає залицяльник.
