На сесію Бердичівської міської ради, що має відбутись 19 листопада серед 25 питань, які мають прийняти депутати є одне, у якому вже заздалегідь вони мають відмовити.
Питання так і називається: «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та продажу земельної ділянки». Стосується воно земельної ділянки, яка знаходиться по вулиці Ватутіна, 14 (на території колишньої міжрайбази).
На засідання постійних комісій начальниця земельного відділу, представляючи це питання пояснила, що земельна ділянка має цільове призначення земель промисловості, а згідно зі статтею 65 Земельного Кодексу, такими землями можуть володіти чи користуватись тільки підприємства, установи чи організації, тобто, юридичні особи. Саме тому міська рада не може надати дозвіл на викуп такої ділянки Олійник Вірі Олександрівні. А ще начальниця обмовилась, що з цього приводу було судове рішення, і тепер, виконуючи його і виноситься проект рішення на сесію.
В єдиному судовому реєстрі вдалось знайти цю судову справу, і вона виявилась досить цікавою. Виявляється, що заяву на викуп земельної ділянки віра Олександрівна подавала до міськради ще в 2023 році, і тоді було прийнято рішення: «Залишити заяву без розгляду». Заявниця подала до Житомирського окружного адміністративного суду позов з вимогою скасувати рішення Бердичівської міськради, так як формулювання «залишити без розгляду» не відповідає нормам земельного кодексу . А після отримання позитивного рішення по своїй заяві, подала ще й позов на те, щоб Бердичівська міська рада компенсувала витрати на адвоката в розмірі 24,5 тисячі гривень.
Юристи міськради у відзиві на позов називали таку суму неспівмірною з з роботою адвоката у справі, в якій навіть не було судових засідань, і суд скоротив розмір компенсації до 2 тисяч гривень.
Можливо, Віра Олійник думала, що раз суд визнав незаконним рішення міськради, то наступним рішенням їй дозволять викупити землю? Але так сподіватись було дуже наївно. Тепер в Бердичівській міськраді просто переформували рішення згідно з вимогами закону, і вже в повнісінькій відповідності з ними, нове рішення відмовить заявниці у викупі землі.
Судячи з усього, мова йде про земельну ділянку під великим складом на території міжрайбази, яким колись володіли на пару товариства «Свілар» і «Марконті», засновниками яких є житомиряни, як і Віра Олійник. При приватизації майна колишньої коопспілки, яка раніше була власником міжрайбази, більші його частини встигли вихопити саме жителі обласного центру, які були ближче до «центру ухвалення рішень», хоча й деяким бердичів’янам там теж дещо перепало.
Цей склад довгі роки стояв порожнім, хоча в окремі періоди за ретельно зачиненими дверима там щось робили люди, і це «щось» навряд чи відповідало усім нормам законності. В 2021 році цю нерухомість придбала Віра Олександрівна, і тепер ось хоче викупити земельну ділянку під нею.
Важко спрогнозувати, як надалі вона буде діяти, або продовжить орендувати землю, або змінить її цільове призначення, але ця ситуація висвітлює ще одну цікаву проблему, яку чомусь ніхто не хоче піднімати.
Так, в Бердичеві є досить багато об’єктів комерційної нерухомості (в основному торгового призначення), власниками якої є не юридичні особи, і навіть не приватні підприємці, а просто фізичні особи. Вони здають її в оренду суб’єктам бізнесу не безкоштовно, звичайно ж, але податки з такої діяльності в більшості не платять. В податковій інспекції такі операції фактично не відслідковують, хоча щороку приймається рішення міської ради щодо мінімальної ціни оренди, яка має бути врахована в податковій декларації.
Органи місцевого самоврядування мали б бути зацікавлені у збільшенні доходів міського бюджету, але фактично в них немає ніяких повноважень стосовно таких чи подібних перевірок. Кілька років тому почали говорити, що для цього змінять законодавство, але потім про це забули.
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
