Микола Сингаївський побачив чорнобривці далеко від України — на одній із паризьких клумб. Квіти нагадали йому матір і рідне село Шатрище на Коростенщині. Саме з цієї зустрічі, за спогадами про поета, почалася історія пісні, яку знають кілька поколінь українців.
12 листопада 2026 року виповнюється 90 років від дня народження автора слів знаменитих «Чорнобривців». Микола Федорович Сингаївський народився 1936 року на Житомирщині, а помер 22 лютого 2013-го. Він залишив понад 75 книжок, сотні пісенних текстів і твори для дітей.
Як чорнобривці в Парижі нагадали поетові про маму
У 1957 році молодий Микола Сингаївський, який тоді навчався в Київському університеті, потрапив до Франції разом із групою студентів.
У Парижі він побачив велику клумбу, обсаджену чорнобривцями. Такі самі квіти росли біля його рідної хати на Поліссі. Побачене нагадало про матір, дитинство й домівку.
За біографічною розповіддю Волинської обласної бібліотеки, саме тоді народилися перші рядки майбутньої пісні.
Повернувшись до України, Сингаївський розповів про свій задум композиторові Володимиру Верменичу. Той уже мав мелодію, яка підійшла до вірша про матір і чорнобривці.
Так з’явилася пісня, що згодом стала однією з найвідоміших в українському пісенному репертуарі.
Як українці в Канаді засипали сцену чорнобривцями
Уперше «Чорнобривці» прозвучали 1960 року в Київській філармонії на творчому вечорі співака Костянтина Огнєвого. Саме він став першим виконавцем пісні.
Згодом співак розповідав про незвичайний випадок під час гастролей у Канаді.
Виступ відбувався на літній естраді перед великою кількістю глядачів. Коли Огнєвий заспівав другий куплет «Чорнобривців», частина людей почала підводитися з місць і виходити.
Співак спочатку розгубився. Та невдовзі глядачі повернулися, несучи оберемки чорнобривців, і поклали їх на сцену.
«І поки я доспівав, то вся сцена була в тих чорнобривцях», — згадував Костянтин Огнєвий.
Для українців, які жили далеко від Батьківщини, ця пісня також стала нагадуванням про рідний дім.
Писав вірші ще школярем, а Максим Рильський допоміг йому закінчити університет
Микола Сингаївський виріс у багатодітній родині хліборобів у селі Шатрище. Дитинство припало на роки Другої світової війни та повоєнні труднощі.
Змалку він працював на землі, пас худобу, допомагав батькам по господарству. Пізніше згадував:
«В дитинстві ми були пастухами, нам першим відкривались весни, джерела і простір».
Навчався майбутній поет у Коростені. Ще школярем почав друкувати свої вірші в районній та обласній газетах.
Саме тоді відбулася важлива для нього зустріч із Максимом Рильським. Відомий поет приїздив до Житомира, а молодому Сингаївському випала нагода виступити перед ним зі своїми віршами.
Згодом у газеті опублікували добірку його поезій із напутнім словом Максима Рильського.
У 1956 році Сингаївський вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Проте на п’ятому курсі його відрахували.
Допоміг Максим Рильський. Завдяки його підтримці Микола продовжив навчання у Львівському університеті, де 1961 року здобув вищу освіту.
Понад 75 книжок і сотні пісень
Перша книжка Миколи Сингаївського «Жива криничка» вийшла 1958 року. Це була збірка віршів для дітей, яку схвально зустрів письменник Михайло Стельмах.
Згодом поет видав десятки книжок для дорослих і дітей. Серед них — «Гроно», «Мої сторони світу», «Синові в дорогу», «Журавлине літо», «Калиновий вітер» та інші.
Його поезії увійшли до шкільних підручників і читанок. За літературні твори для дітей та юнацтва Микола Сингаївський отримав премії імені Лесі Українки та Миколи Трублаїні.
Письменник багато років працював у журналістиці. Завідував відділом поезії газети «Літературна Україна», працював у журналі «Ранок», очолював дитячий журнал «Піонерія».
Окремим напрямом його творчості були переклади. Він перекладав літературні твори з болгарської, польської, французької та новогрецької мов.
Та особливе місце в житті Сингаївського посідала пісня.
«Я був гармоністом на сільських празникових гуляннях, гармошка для мене і нині дивовижний інструмент у розумінні настрою», — згадував поет.
Він співпрацював із багатьма українськими композиторами. Зокрема, на його вірші писав пісні й Олексій Екімян. Раніше Субота Онлайн розповідала історію цього композитора, який створював українські пісні та співпрацював із Миколою Сингаївським.
У 2026 році відкрили архів Миколи Сингаївського
До 90-річчя від дня народження поета з’явилася ще одна нагода ближче познайомитися з його творчістю.
У лютому 2026 року Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України відкрив для дослідників особовий фонд Миколи Сингаївського.
У ньому зберігаються 232 архівні справи. Серед матеріалів — рукописи поезій, переклади, особисті записники, щоденники, чернетки, спогади та фотографії письменника.
Частина документів охоплює період від кінця 1940-х років до 2012-го. Їх передав архіву у 2021 році племінник поета Сергій Сингаївський.
З матеріалами фонду можна працювати в читальному залі архіву в Києві.
Ім’я Миколи Сингаївського носить Коростенська районна бібліотека. На будівлі встановлена меморіальна дошка. А з 2013 року існує Міжнародна літературно-мистецька премія його імені, яку традиційно вручають 12 листопада — у день народження поета.
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
