Внаслідок ракетного удару рф по житловому кварталу Запоріжжя увечері 9 серпня загинули троє людей. Двоє з них — подруги Крістіна Спіцина та Світлана Сємєйкіна — вуличні музикантки, які на момент ракетної атаки давали концерт на підтримку ЗСУ. Крістині Спіциній був 21 рік, Світлані Сємєйкіній — 19 років.
У Запоріжжі дівчат добре знали. Місцеві любили їхню творчість і з нетерпінням чекали на їхні концерти. Крістіна і Світлана часто виступали й для військовослужбовців. У їхніх соцмережах зберігся уривок відео, яке дівчата встигли записати перед вибухом. На цьому відео вони виконували пісню, присвячену Херсону, яка стала для них останьою.
«Світлана загинула на місці, під завалами. А Крістіну знайшли живою. Її відвезли в реанімацію, де вона померла вранці наступного дня»
Перед своїм останнім концертом Світлана та Крістіна записали коротке звернення до своїх підписників. На відео видно, що дівчата стоять на місці, де за кілька годин станеться трагедія.
«Всім привіт. Сьогодні ми приїхали трохи раніше, тож почнемо о 18.00. Ми самі не очікували, що буде так швидко, що нас привезуть. Дякуємо за це, і починаємо сьогодні раніше» — усміхаючись, повідомили Крістіна та Світлана.
Уривки з їхнього останнього виступу теж можна подивитися онлайн. Багато з їхніх пісень присвячено Україні. Друзі дівчат кажуть, що Світлана та Крістіна дуже любили свою країну і кожен такий вуличний концерт — це був збір коштів на ЗСУ, внесок у майбутню перемогу.
– Молоді, гарні, талановиті, — розповіла «ФАКТАМ» подруга загиблих Вікторія Книш. — Дівчаток я знаю дуже давно, ми з ними навчалися в одній школі. Але тісно спілкуватись почали вже після початку повномасштабного вторгнення. Минулого літа Крістіну, Світлану та їхніх друзів запросили на концерт для військовослужбовців. Там Крістіна та Світлана познайомилися ближче. Тоді в них і народилася ідея створити дует. Крістіна — співачка, а Світлана грала на гітарі, і до того ж ще й сама писала тексти.
У них вийшов дуже добрий тандем. Свій дует вони назвали Similar girls. Назва була дуже вдалою, бо вони справді схожі — як сестрички. Вони різні характером, але в них з’явилася спільна мета, хобі, яке їх об’єднувало. Всі довкола думали, що вони сестри. Крім того, вони були в музичному гурті Cover band Gems, керівником якого була я. Минулого місяця ця група перестала існувати. Але Similar girls залишилися і продовжували тішити людей своїми виступами.
Дівчатка часто виступали на вулиці, у Запоріжжі. Світлана та Крістіна самі із села Матвіївка, але це зовсім поряд із Запоріжжям, тому їздити туди виступати для них не було проблемою. У місті їх добре знали, любили, та запрошували їх виступати на святах — на весіллях, заручинах. Вони часто співали для наших військових. Для них це було важливо ще й тому, що Крістіна — дочка військовослужбовця. Її батько зараз на фронті.
У дівчат залишилися брати, сестри. В обох — молоді люди, з якими вони перебували у стосунках. Дівчата жили, любили, займалися творчістю та робити все можливе, щоб наблизити нашу перемогу. Навіть минулого року, одразу після початку повномасштабного вторгнення, вони нікуди не поїхали — залишилися в Україні та допомагали, як тільки могли. Будували плани, писали пісні, хотіли розвиватись як музиканти. І як же боляче, що вся країна дізналася про них тільки зараз, за таких жахливих обставин…
Світлана загинула на місці під завалами. А Крістіну знайшли живою. Її відвезли до реанімації, де вона до ранку наступного дня боролася за життя. Але 10 серпня нам повідомили, що її врятувати не вдалося.
«Ця пісня буде наостанок…»
Останній виступ відбувся за годину до прильоту.
Зараз Інстаграм обох дівчат сповнений співчуттів та спогадів. Багато людей не знали Крістіну та Світлану особисто, але пам’ятають, бо бачили на вулиці, чули їхні пісні, бачили на концертах. Там же на сторінці Similar girls можна послухати їхні пісні. На своїй особистій сторінці Світлана ділилася з підписниками своїми успіхами у грі на гітарі та публікувала фотографії зі своїм хлопцем Микитою. Після смерті дівчини Микита опублікував stories з її фотографіями та написав:
«Я хотів би з тобою ще раз зустрітися, торкнутися тебе, почути твій голос… Але це неможливо. Ти завжди була, є й будеш у моєму серці. Я тебе люблю».
Крістіна на своїй сторінці часто ділилася думками про життя, творчість, розповідала про свої мрії. Під відео, де вона виконує «Ой у лузі червона калина», Крістіна написала:
«Хочу жити! Хочу жити на своїй землі! Я хочу жити і не боятись, що завтра не прокинусь! Клятий «руский мир» відібрав у нас дуже багато. Позбавив мільйонів людей життя, відібрали наші домівки і зрівняли міста із землею ! Ми обов’язково покараємо кожного, хто прийшов на нашу землю !
Та хотілось би піснею підтримати наш український дух! Славна Україна- не журись ! Слава Україні! Слава ЗСУ! Героям слава!«
16 червня минулого року, у свій день народження, Крістіна написала:
«Мені 20! Ще пів року тому я хотіла святкувати свій день народження десь у іншій країні, з новими заходами сонця. Зараз: небажання нікуди їхати з України. Де ще святкувати, як не в своїй вільній і особливій країні?«
– Крістіна якось сказала мені, що не допускає й думки про від’їзд, — розповіла подруга загиблої Ірина. — Ситуацію в Запорізькій області навряд чи можна назвати спокійною, але тут був її дім, її родина. Тут вони з мамою, братом і сестрою чекали на батька з фронту… Того дня, 9 серпня, я бачила і її, і Світлану. Я слухала їхній концерт, але залишитись до кінця не змогла — поїхала ще до пісні, присвяченій Херсону. Зараз знайшла уривок відео у соцмережах, де вони перед її виконанням кажуть: «Ця пісня буде наостанок…»
Я чула звук вибуху… Ще подумала, що це якраз у тій стороні, де були дівчатка — напевно, зовсім поряд… Зайшовши на сторінку Крістіни в Інстаграм і не побачивши там жодних оновлень, написала їй повідомлення — мовляв, чи ви гаразд. Але вона була не в мережі. Я написала Свєті, але і вона теж не відписала. Потім повідомлення у ЗМІ, що загинули люди… Але я не могла навіть уявити, що мова про дівчаток. Потім уже дізналася, що в той момент, коли я намагалася достукатися до Крістіни в Інстаграм, її всю понівечену везли до лікарні.
«Ще вчора вони разом співали та грали для людей, а сьогодні їх немає. Російська ракета забрала їхній голос, їхнє життя і разом із ними — частинку душі кожного з нас… Дівчатка вірили у яскраве та мирне життя під українським прапором. Вірили у перемогу, наближали її самотужки. Тому тепер ми маємо робити це за них» — написала у Facebook Вікторія Книші повідомила, що допомогти сім’ям загиблих дівчат можна тут.
