Світлина початку ХХ століття невідомого автора.
Джерело: із особистого архіву Анатолія Магаза.
Це вид із правого берега початку ХХ століття. Фото з особистого архіву житомирського краєзнавця Анатолія Магаза.
Зберігається у старому альбомі невідомого фотографа. Кажуть, що річка Тетерів раніше була повноводною.
А в енциклопедії «Вулиці Житомира» на сторінці 485 навіть можна прочитати, що нібито баржі ходили, розвантажуючись у житомирській пристані на лівому березі. Можемо переконатися, що й сто двадцять років тому річка була мілководна. На лівому березі – колишня давня “Дорога на Сінгури”, перейменована наприкінці XVIII століття на Шумну вулицю, у 1860-х роках на Чуднівську вулицю, наприкінці XIX століття на Набережну вулицю, у 1909 році на Набережну річки Тетерева, а в 1958 році в 3-й Чуднівський провулок.
Наприкінці вулиці на фотографії видно дерев’яний місток через річку, що веде до доріг у хутір Бровари та село Псищі (тепер Зарічани), а далі – у Сингури.
На тому самому місці, де на фотографії місток, тепер підвісний пішохідний міст. На фотографії знято житомиряни початку XX століття. Це хлопчик із вудкою на піщаній мілині, рибалка в човні, кілька людей на вулиці та п’ять чоловік собакою та худобою на містку. Біля містка в річці біля самого берега дерев’яна споруда з двома кабінками, огороджена з усіх боків. Це купальня. Купальнями тоді скористався аристократичний стан. Прилюдно роздягатися та купатися вважалося в них непристойним.
До містка з Петрівської гори спускається стежка. У 1939-1940 роках тут збудують паркові сходи. А вгорі ліворуч ми бачимо дендрологічний сад у садибі барона Шодуара, заповіданий ним ще 1903 року як дар Житомиру. У центрі саду видніється альтанка, а біля дороги альтанка з куполом. Судячи з місця її розташування, це вхід у садок з боку Четвертого бульвару (нині головна алея парку). Праворуч від стежки – садок М.А. Сумовського – улюблене місце відпочинку городян.
Ще правіше – сад монастиря сестер-кульок. Над деревами (у центрі знімку вгорі) видно купол домової церкви триповерхової будівлі колишнього монастиря, тоді вже військового шпиталю.
Купол згорів під час пожежі в ніч із 7 на 8 грудня 1906 року. Про це можна прочитати у газеті “Волинське життя” № 46 від 09.12.1906 року. Отже, фотографія зроблена не пізніше 1906 року.
При звільненні Житомира у 1943 році внаслідок прямого влучення бомби від будівлі монастиря залишиться лише перший поверх та підвал.
