Запорізький напрямок. Бойове завдання. Загибель. Саме так завершився життєвий шлях Богдана Лисенка — житомирського журналіста, офіцера-розвідника, багатодітного батька, справжнього громадянина.
Йому було 58. Народився 24 березня 1966 року. У журналістиці його знали як Bogdan Lu — ім’я, під яким виходили десятки репортажів, колонок і нарисів у таких виданнях, як «Факти», «КП в Україні», «Субота», «Эхо». Писав не для ефекту, а для правди. Його тексти — це хроніка людського болю, боротьби, щирості. Це був голос того, хто не просто спостерігав — він жив тією країною, про яку писав.
У 2014 році, коли на Донбасі спалахнула війна, Богдан не залишився осторонь. Працював журналістом-фрілансером у зоні бойових дій, потрапив у полон до бойовиків. Його повернення додому стало справжнім дивом — але він не став відступати.
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Богдан пішов на фронт. Офіцер-розвідник ЗСУ. Людина, яка залишила клавіатуру й взяла зброю, щоб захистити свою землю.
Його бойовий шлях пройшов через найгарячіші точки. Востаннє — Запорізький напрямок. Там, у бою, він загинув. До останнього залишаючись на передовій, до останнього — воїном.
У нього залишилося п’ятеро дітей. Родина втратила батька. Українська журналістика — чесного, світлого публіциста. Україна — воїна, який не злякався ні кулі, ні слова.
Світла пам’ять Богдану Лисенку.
Пам’ятаймо не лише його смерть, а і його життя — справжнє, повне, гідне.
