Тема «Суслика» у житті Житомирщини упродовж кількох днів не зменшує своєї значимості та ваги.
Якщо 22 січня 2021 року новина про те, що «Миколу Суслика затримали на хабарі» неабияк збурила інформаційний простір Житомирщини, то вже наступного дня перші «деталі» цієї історії посилили увагу до постаті чиновника, який «замахнувся» на кошти для хворих на COVID-19. Микола Суслик став відомим на всю Україну, про нього говорять не лише на Житомирщині, де він прославився своїми апетитами до відкатів, але й у столиці. Минає ще один день і громадськість дізнається, що дружину тепер вже колишнього директора департаменту охорони здоров’я Ірину Суслик, яку якраз до Дня Соборності України, президент Володимир Зеленський удостоїв звання «Заслужений лікар України». Вийшло якось негарно, коли чоловіка забирають у камеру СІЗО, а дружину у цей момент нагороджують.
Але це, як то кажуть, деталі. Сьогодні громадськість Житомирщини (а особливо – працівники установ та організацій сфери охорони здоров’я) все активніше обговорюють питання про кандидатуру наступного начальника «медичного» департаменту Житомирської ОДА. Гадати і перераховувати прізвища ймовірних кандидатів на цю посаду сьогодні можна досхочу, але наскількі реальними можуть стати відомі постаті від житомирської медицини – це, як кажуть, питання із питань.
Однак сьогодні прогнози у напрямку призначення «наступника Суслика» зводяться лише до двох гіпотетичних суджень: звідкіля прийде наступний директор медичного департаменту Житомирської ОДА? Чи це буде місцевий медичний «аксакал», чи Віталій Бунечко, продовжуючи тенденцію «кадрового експорту» до Житомирської ОДА представників столичного регіону, знайде ще одного директора департаменту із Києва, Білої Церкви чи Броварів.
До речі, призначення нового директора департаменту охорони здоров’я з числа нетутешніх чиновників , засвідчить і про наміри та шанси Віталія Бунечка бути губернатором Житомирщини ще, як мінімум, упродовж всього 2021-го року.
З іншого боку, чиновники – пришельці (у Житомирі їх часто називають «окупантами»), які щодня змушені долати триста кілометрів по дорозі на роботу і додому, виглядають дуже непривабливо в очах місцевого населення і насамперед – місцевих чиновників. Адже кожен житомирянин, який хоча б на хвилину зверне увагу на постать чиновника із обласної дміністрації, одразу ж уявляє, яких грошей коштує прибулець для бюджету. Триста кілометрів щодня на автомобілі – це 25 літрів палива і, як мінімум, три години часу. Щоденні витрати у 500 гривень лише на дорогу – і неважко порахувати , якою має бути зарплата чиновника, аби він міг добиратися на роботу , харчуватися, відповідним чином одягатися і т.п.
Так що питання про наступника Суслика не таке вже й просте із багатьох причин. Відповідь на нього засвідчить спроможність влади адекватно відповідати на виклики часу, а якщо простіше – чи є хоча б краплинка здорового глузду у діях наших керманичів, від яких залежить життя і перспектива його покращення для сотень тисяч жителів області.
Сидір Ковпак
