Напередодні Всесвітнього дня молоді, якій відзначають 10 листопада, у Житомирі слухачі та слухачки єдиної в Україні Школи місцевого самоврядування зустрілись із Віталієм Мельничуком, Житомирським міським головою у 1990-1992 роках, обраним на перших демократичних виборах в СРСР.
Про значення Школи самоврядування для молоді, теми, які обговорюються на зустрічах в цій школі, кореспондентка Українського радіо Житомир Наталія Кулініч говорила в ефірі із Віталієм Мельничуком та Іриною Ковальчук, яка є керівницею Школи місцевого самоврядування, що діє при Житомирській міській раді.
Віталію Григоровичу, ваші враження від зустрічі із молоддю, яка є слухачами в школі місцевого самоврядування в Житомирі?
Дуже позитивні. Я запропонував тему “Житомир і житомиряни в боротьбі за незалежність України в кінці 80-х — на початку 90-х років ХХ століття. Незалежність України нам з неба не впала”. Йшлося про те, як в Житомирі відбувалися події цього переломного часу, коли Україна виходила з Російської імперії на зламі тих десятиліть.
Ми говорили про те, які події відбувалися в той час у Житомирі та в Україні, тому що сталося так, що я був тоді обраний народним депутатом України першого скликання, і тоді ж був обраний житомирським міським головою. Тому я знаю ці події і в Житомирі, і в Києві. В кінці зустрічі одна дівчинка підійшла до мене і каже, що, навіть, уявити не могла, що Житомир був таким потужним та переживав такий підйом. Цей сплеск національної свідомості в Житомирі, дійсно, був набагато сильніший, ніж у Вінниці, в Одесі. Ми зламали цю комуністичну владу в окремо взятому Житомирі. Ми перемогли її — такого не було в інших містах, ну, за виключенням Галичини.
Як таке могло бути? Як казав Шевченко “ми просто йшли, у нас не було зерна неправди за собою”. І нам це вдалося. Якби люди сьогодні йшли належним чином, без зерна неправди за собою, то б це теж було б добре. З чого починати? Не брехати, а робити свою справу.
Мені дуже сподобалось, що на зустріч прийшла молодь з усіх вищих навчальних закладів Житомира, з багатьох коледжів. Це дуже приємно, що діти прийшли самі, добровільно, факультативно. Саме так вони відвідують школу, зустрічі з начальниками управлінь, підрозділів міської ради, які розповідають про те, наприклад, як влаштований бюджет міста Житомира. Цікаво? Цікаво. Або приходить начальник управління освіти і розповідає про те, як влаштована освіта в місті Житомирі. Це цікаво? Цікаво. Це корисно? Корисно. Це дає можливості цій людині потім бути сильнішою в тому, щоб бути впевненою передусім у самій собі, а також, щоб брати на себе лідерство.
Головне для мене — говорити молоді правду. Тоді вони будуть і слухати, і робити, і будувати своє майбутнє, свої громади та свою країну.
Те, що в Житомирі системно та кваліфіковано уже 23 роки працює Школа місцевого самоврядування, це унікальна історія. Жодне місто в Україні не може цим похвалитися. Вважаю, що це відбувається, зокрема, завдяки таким ентузіастам, як Ірина Ковальчук, яка є однією із випускниць цієї школи, а зараз вона — начальниця управління сім’ї молоді та спорту Житомирської міської ради та керівниця школи Школи місцевого самоврядування при Житомирській міській раді.
Наскільки можна, на вашу думку, навчити молодь лідерству?
Чи можна навчити лідерству? Мабуть, можна, але це треба вчитися з дитячого садочка, школи і так далі. Але нічого не допоможе, якщо людина сама не захоче стати не то що лідером, а просто стати особистістю, яка насамперед відповідає за себе, за своїх близьких, за свою сім’ю. А потім за інших людей — в своїй громаді, в своїй країні. Це є відповідальність. А чи це можна цьому навчати? Звичайно, так. Починати треба зі стержня в собі, з основ людяності, з поваги, з того, на чому будується християнський світ, взагалі, західна цивілізація. Все інше це просто знання, професіоналізм в якихось сферах. Наприклад, ти знаєш, як влаштована влада в місті, чи як формується бюджет, чи куди витрачають кошти громади, чи як працює транспортна система, система комунального господарства, вода, електроенергія і так далі. Значить, ти вже маєш необхідні загальні уявлення і тоді не боїшся брати на себе відповідальність. Оце і є, мабуть, те, що називається лідерство.
Школа місцевого самоврядування це унікальний досвід Житомира в масштабах України. В 2001 році один із громадських діячів Житомира, Олег Данилейко, прийшов з цією ідеєю до керівництва міської ради. Він більше року ходив з паперами, але йому вдалося їх переконати в тому, що це потрібно. І тоді створили Школу місцевого самоврядування. І з того часу вона працює — 23 роки. Для України, щоб якийсь проєкт продовжувався 23 роки, це просто фантастика. Це дуже-дуже гарна історія і дуже гарна справа. В інших містах такого немає.
Я після зустрічі із житомирською молоддю скинув меру Львова Андрію Садовому свій пост на Фейсбук про те, що було. Він мені подякував, зацікавився. Також на каналі Асоціації народних депутатів України, бо я є її віце-президентом, виклав теж цей матеріал про те, що був в Житомирі. Дуже багато людей зацікавилося. Будемо чекати. Може це піде й далі, тому що справа добра.
Ірина Ковальчук, скажіть, скільки в школі навчається молоді та на як ведеться навчання?
Зараз у нас активно працює осінній набір слухачів Школи місцевого самоврядування. Це близько вісімдесяти студентів різних коледжів та університетів міста, які мотивовані, які самі зголосилися на навчання. Навчання триває два місяці, щовівторка та щосереди в Житомирській міській раді проходять зустрічі з керівниками управління департаментів, громадських організацій, з діячами, які впливають на життя міста, з активними житомирянами для того, щоб сформувати взагалі розуміння, що таке місто, хто ти в цьому місті, як громада може вплинути на ці чи інші вектори розвитку міста.
Ми вчимо нашу молодь бути активними містями, брати участь в процесі життя міста, в процесі прийняття рішень. Показуємо, що ця школа це не лише кадровий резерв, бо після закінчення школи можна подати свою кандидатуру до кадрового представника міської ради і претендувати на одну із посад в виконавчих органах міської ради. Але що це, в першу чергу, просвітницька програма, яка мотивує молодь дізнаватися про своє місто більше, розуміти його краще, знати, хто за що відповідає, які функції від міського голови до спеціалістів різних управлінь для того, щоб правильно з містом комунікувати і, найголовніше, впливати на те, як місто функціонує загалом. І, звичайно, щоб голос самої молоді був почутий в політиці міста.
За понад 20 років роботи Школи самоврядування чи багато є прикладів, коли її випускники прийшли працювати в органи міської влади?
Такі приклади є. Я сама випускниця Школи самоврядування. Дві працівниці в нашому управлінні молоді та спорту теж є випускницями школи. Наприклад, Олег Смаль, який відповідає за роботу з ветеранами в міській раді, теж випускник Школи самоврядування.
Але разом з тим школа об’єднує студентів з різних містечок Житомирщини. Вони навчаються в Житомирі, але потім часто роз’їжджаються до себе додому, і ми знаємо, що в інших громадах, в районних, селищних радах теж працюють вже дорослі молоді люди, наші випускники.
А багато хто, навпаки, зрозумів, як працює ця система, але пішов, наприклад, у бізнес, в журналістику, в громадський сектор. І для них це так само корисна інформація — як взаємодіяти з органами місцевого самоврядування для того, щоб вирішувати як свої приватні питання, так і громадські чи бізнесові питання.
Чи є гендерна рівність серед слухачів та слухачок Школи самоврядування?
Гендерна рівність є, так. Переважно у нас десь 50 на 50, 40 на 60.
Чи працюють посадовці, управлінці, які читають лекції, на волонтерських засадах?
Так, звичайно. У нас є рішення виконавчого комітету, в якому ми затверджуємо навчальний план, і згідно цього навчального плану ми прописуємо, хто з наших колег з різних департаментів і управлінь міської ради в який день читатиме свою лекцію чи проводитиме зустріч з молоддю. Крім того, ми дуже багато залучаємо людей поза міською радою, і всі ці експерти, запрошені люди, вони працюють на волонтерських засадах з поваги та любові до нашої програми і з розумінням того, що молодь потрібно навчати, комунікувати з нею.
Ми зараз розпочали роботу над новим посібником “Основи місцевого самоврядування”, який розробляємо в управлінні молодої, сім’ї та спорту. Також просимо колег з інших підрозділів долучитися. До речі, Віталій Мельничук теж погодився дати свою статтю в цей посібник. В ній він розкаже про те, як піднімали український прапор над міською радою, про процес перебудови, коли вже Житомир ставав незалежним, наскільки це було непросто. Цей посібник ми безоплатно видаємо всім випускникам після завершення курсу. Загалом за понад 20 років ми кілька разів видавали та перевидавали такі посібники, востаннє — у 2019 році. Але це було перевидання з 2016 року. Тобто майже 10 років посібник не оновлювався інформативно, а нормативна, законодавча бази змінилися, тому ми хочемо оновити цю інформацію. Ну і підготувати якісь нові цікаві статті від відомих житомирян, які б поділилися також спогадами про різні періоди становлення і життя міста.
Наскільки Школа самоврядування змінила ваше життя?
Після того, як провчилася в Школі місцевого самоврядування, ще студенткою я зголосилася стати її адміністратором на громадських засадах, вела цю школу. Бо це був проект громадської організації. А потім вже вона переросла разом зі мною в проєкт управління молоді та спорту. Тому так, фактично це був мій перший вхід в міську раду. Мені дуже подобалося, я думала — круто, напевно, людям, які тут працюють. І якось так сталося, що я пішла в молодіжну політику. І коли оголосили конкурс, я вже, принаймні, розуміла цю структуру, розуміла, як все влаштовано, і мені не так було страшно йти на конкурс, подаватися одразу на начальника управління. Тому це якраз школа, програма, яка мотивує, яка навчає, яка показує, що тут так само працюють люди, з якими можна комунікувати і разом з тим щось змінювати в своєму місті.
