Новина про те, що директор департаменту культури, молоді та спорту Житомирської ОДА Максим Обшта подав заяву про звільнення, для багатьох людей виявилася абсолютно байдужою. Адже куди важливішими сьогодні виявляються події , що відбуваються у сфері так званого «щоденно – побутового життя». Зростання цін, спалахи захворювань чи навіть пристрасті навколо новорічних прикрас вулиць та площ міст та селищ Житомирщини мають куди більший резонанс, аніж звістка про звільнення високопоставленого чиновника обласної адміністрації.
Між тим, звільнення Максима Обшти – знакова подія. Понад півтора року Максим Ігорович обіймав посаду керівника чи не найбільшого департаменту у складі Житомирської ОДА. Департамент виявився дуже складним та багатопрофільним за своїм функціональним змістом. Тому керувати таким «господарством» насправді було нелегко. Але Максим Обшта отримав довіру губернатора Віталія Бунечка і. здавалося, міг спокійно і впевнено працювати. Але ні спокійно, ні, тим паче, впевнено, у нього не вийшло.
Фактично саме через брак управлінської діяльності, безініціативність і байдужість у Житомирі та на Житомирщині загалом було із «тріском» провалено підготовку до низки важливих подій.
Наприклад, рік Лесі Українки, який мав стати роком знаходження нашої області в епіцентрі важливих суспільно – політичних і передовсім мистецьких подій у масштабах всієї України. У 1921-му році заходи із нагоди 150-річного ювілею геніальної поетеси і нашої землячки Лесі Українки мали стати серцевиною культурно – мистецького життя всієї Житомирщзини. До нас, на Житомирщину хотіли і мали приїхати делегації щонайменше із трьох чи й більше держав. У Новограді- Волинському мали відбутися важливі зрушення у стосунку вдосконалення та розвитку музейної бази міста. Зрештою, Житомирщина могла бути в епіцентрі подій і з нагоди інших дат, ювілеїв тощо.
Наприклад, традиційний фестиваль «Олевська республіка» цього року вперше пройшов не у Олевську, а ( з якого дива?) у Рокитному, що на Рівненщині. Теж саме можна сказати і про підготовку 100-річчя відзначення Другого Зимового походу армії УНР і трагедії під Базаром. Подія, яка символізувала завершення Української національно – демократичної революції 1917 – 1921 років, мала стати епіцентром історичного ренесансу тих славних і водночас трагічних часів, про які наше суспільство ще так мало знає. А встановлення памятника отаманші Марусі Соколовській? Тут також обійшлося без участі Житомирської ОДА.
Але ж це лише знакові, найбільші «проколи» департаменту і його керівника. Насправді провалів і «проколів» було значно більше. Адже навіть той факт, що у ході кількаразових засідань постійних комісій Житомирської обласної ради, висловлювалися рекомендації звільнити Максима Обшту, як керівника вкрай слабкого і малокомпетентного у низці напрямків діяльності департаменту, який він очолював, мав би бути сприйнятий, як найтривожніший дзвінок.
І таких «дзвінків» для губернатора В.І.Бунечка було аж надто багато. Проте Віталій Іванович чогось чекав. Ну, і , як кажуть, дочекався. Департамент сьогодні виявився не готовим відповісти на низку дуже важливих запитань. Саме на ниві культури, спорту, молодіжної політики та у царині національно – патріотичного виховання Житомирщина має дуже багато «завалених» напрямків роботи. І одним лише кроком зі звільнення керівника департаменту тут не обійтись. Куди важливіше знайти і призначити нового керівника, який одразу і без «розкачок» почне працювати, виправляти і надолужувати прогаяне. А надолужувати є де і є на чому. Але то, власне, інша розмова.
Сидір Ковпак
