Україна

Аферисти видали роботу ювеліра з Одеси за корону царя скіфів і продали Лувру: чому науковцям здавалися сумнівними шедеври, які зараз демонструються в Києві

В Скарбниці Національного музею історії України, де нещодавно експонувались скарби, зброя та унікальні документи часів Мазепи, відкрилась виставка «Збережене в Україні», на якій представлені унікальні речі античної доби, знайдені на території нашої країни. Центральний експонат — давньогрецький набір бронзового посуду (фахівці ще називають його сервізом) найтоншої роботи, подібного якому немає в жодному музеї світу. В 1960 році на цей набір з 15 посудин випадково натрапили робітники в торф’янику, який знаходиться в заплаві річки Супій (ліва притока Дніпра) на Черкащині. Цим унікальним речам вже понад 2,5 тисячі років, але вони дуже добре збереглися, бо знаходилися в шарах торфу, як в консервній банці. Сталося так, що багато авторитетних науковців не вірили в автентичність цього давньогрецького сервізу. Що ж змусило фахівців вважати його підробкою?

«Фахівці Лувру провели експертну оцінку тіари, зробленої одеським ювеліром, і дійшли висновку, що їй… 2,5 тисячі років»

— Першою дослідницею давньогрецького сервізу, знайденого на річці Супій, стала Оксана Давидівна Ганіна, яка тоді, на початку 1960-х, очолювала скіфо-античний відділ Державного історичного музею Української РСР, — розповіла кандидатка історичних наук Любов Клочко. — Ганіній довелося вступити в непросту дискусію з деякими колегами з Інституту археології щодо автентичності цих посудин (гідрії). Археологи казали, що їх, певно, виготовили приблизно на початку XX століття для якогось з місцевих поміщиків, який захоплювався античним мистецтвом.

— Що дало їм підстави зробити таке припущення?

— Річ у тім, що наприкінці ХІХ та на початку XX століть через великий інтерес колекціонерів до речей античної епохи, було виготовлено велику кількість дуже якісних підробок. Це, до речі, призвело до того, що на XII Археологічному з’їзді (пройшов у 1903 році в Харкові) було вирішено: знахідки, походження яких не можна достеменно перевірити, не вважати автентичними.

Одним найрезонансніших випадків недобросовісної торгівлі на антикварному ринку тієї доби стала історія про те, як роботу ювеліра з Одеси видали за тіару (корону) скіфського царя Сайтаферна і продали її за величезні гроші Музею Лувра.

— Хто ж провернув цю гучну аферу?

— Одними з ключових осіб цієї історії були торгівці антикваріатом брати Шепсель і Лейба Гохмани з Одеси. В 1895 році вони звернулися до одеського ювеліра Ізраїля Рухомовського з проханням зробити тіару скіфського царя Сайтаферна.

Ізраїль Рухомовський

 

— Існує оригінал цієї корони?

— Ні. Рухомовський мав її зробити такою, якою вона б могла бути, орієнтуючись на ювелірні традиції стародавніх греків. Він паралельно працював над тіарою і вивчав літературу по античному мистецтву. Збереглися відомості, що ювелір зробив цей розкішний головний убір приблизно за 7 місяців.

— Якщо я все правильно зрозумів, скіфський цар міг замовити у греків корону для себе?

— В цьому випадку справа була представлена так, що жителі Ольвії (знаходилась на березі Бузького лиману. — Авт.) начебто піднесли тіару скіфському царю Сайтаферну, щоб він не йшов штурмом на їхнє місто. Тому, окрім сцен з давньогрецьких легенд, рослинних орнаментів, на тіарі зображені стіни Ольвії, а на них — напис давньогрецькою мовою, який перекладається «Сенат і народ Ольвії шанують великого і непереможного царя Сайтаферна».

Тіара, створена 1895 року Ізраїлем Рухомовським, зробили одеського ювеліра  всесвітньо відомим

 

— Але насправді ольвійці тіару царю не підносили?

Ніхто не знає. Достеменно відомо, що в Ольвії було знайдено плиту з написом, з якої відомо, що скіфський цар Сайтаферн отримав від жителів Ольвії певну суму за те, що не стане руйнувати й грабувати місто. Тобто в цьому написі мова йде про гроші, а не про тіару.

Талановитий ювелір Ізраїль Рухомовський напрочуд майстерно впорався з замовленням — згодом фахівці Музею Лувру провели експертну оцінку його тіари і дійшли помилкового висновку, що це антична річ IV сторіччя до нашої ери.

— Купити тіару Лувру запропонували торговці антикваріатом брати Гохмани?

— Їх посередники. Спочатку брати спробували продати тіару у Відні. Це їм не вдалося. Зате там вони познайомилися з людьми, які долучилися до справи і запропонували тіару Музею Лувру. Його керівництво погодилося купити її за 400 тисяч франків. Щоб заплатити такі великі гроші, довелося отримати дозвіл на це парламенту Франції.

Пам’ятна дошка в Одесі на домі, в якому жив Ізраїль Рухомовський

 

— Як вдалося виявити, що корона насправді не древня, а сучасна?

— Спочатку частина фахівців стала ставити під сумнів автентичність тіари, а згодом в Париж приїхав і сам її автор. Ізраїль заявив в Луврі, що це його робота, надав докази — ескізи. Його попросили відтворити один з фрагментів тіари. Він закрився в наданій йому майстерні (читала, що занадто цікаві люди навіть підглядали через шпаринку, як він там працює) і виконав завдання. Зараз його тіара зберігається в Луврі в колекції ужиткового мистецтва.

«Рибне блюдо IV століття до нашої ери знайшли розбитим на 120 уламків. Реставраторка склеїла його так, що практично не видно швів»

— Яким чином вашій колезі Оксані Ганіній вдалося довести, що сервіз, знайдений в заплаві річки Супій, справді давньогрецький, а не така ж модерна робота, як тіара царя Сайтаферна?

— Їй поталанило отримати стипендію від ЮНЕСКО для музейних працівників. В радянські часи виїхати за кордон, особливо до капіталістичних країн, було вкрай проблематично. Але за стипендією ЮНЕСКО Ганіна відвідала провідні музеї Європи (Греції, Італії, Великої Британії). Вона знайшла в їх колекціях окремі аналогічні посудини (вони називаються гідрії). Завдяки цьому довела — сервіз з торф’яника біля річки Супій автентичний. Він унікальний, бо за кордоном є лише одиничні такого роду речі, а комплект (сервіз) знайдено тільки у нас в Україні.

До речі, в далекому 1974 році в Музеї історичних коштовностей України проводилась виставка раритетів з Британського музею. Серед них були й давньогрецькі сосуди. Наші співробітника з гордістю казали, що в Британському музеї є лише окремі такі речі, а у нас — цілий набір.

В сервізі з 15 предметів були сосуди для вина, для води, для охолодження вина

 

— Відомо, для чого стародавні греки використовували кожен з 15 предметів цього сервізу?

– Тут представлений не повний сервіз, а тільки 14 предметів. Один — досі лишається в музеї Переяслава-Хмельницького.

Греки пили вино розбавленим. Тож в сервізі сосуди для вина, для води, для охолодження вина… Але раз їх було знайдено на території нинішньої Черкаської області, де в античні часи жили скіфи, то значить, сервіз призначався комусь з представників її еліти. Було звичайною практикою, коли греки виготовляли вироби на замовлення скіфів.

В ході дослідження цього сервізу Ганіна співпрацювала з фахівцями по металу, які визначили, що гідрії виготовлено з так званої миш’яковистої бронзи. Саме через це вироби мають специфічний відтінок.

Зауважу, що окрім сервізу, в торф’янику в заплаві річки Супій виявили старовинний дерев’яний човен. Ці знахідки надихнули видатну українську поетесу Ліну Костенко на написання поеми-балади «Скіфська Одіссея» про молодого грека з Ольвії, який з декількома друзями повіз тим човном по Дніпру товари. Вони благополучно пройшли пороги — за допомогою місцевих племен. Потім потрапили на свято Івана Купала, були на ньому всю ніч. Врешті на річці Супій грек згинув разом з товаром.

Любов Клочко: «Цей давньогрецький сервіз зроблено з миш’яковистої бронзи. Тому він має специфічний відтінок». Фото автора

 

— Старовинний човен, який знайшли в заплаві цієї річки зроблено в ті часи, що й набір давньогрецького посуду?

 Ні. Дослідження показали, що човен більш пізнього періоду. Тож перевозити ним цей давньогрецький сервіз не могли.

Слід сказати, що саме Оксані Ганіній випало очолити роботи зі створення Музею історичних коштовностей в Києві і стати його першим директором. Поштовхом для організації цього музею стала сенсаційна знахідка в Мелітопольському кургані золотої скіфської накладки на горит (чохол для лука та стріл). За часів російської імперії такого рівня археологічні знахідки, як правило, відправляли в Санкт-Петербург в Ермітаж. Не дивно, що й цього разу з Ермітажу прислали листа з запитанням, коли ж ви відправити нам горит. Українська інтелігенція виступила проти передачі рідкісної знахідки, звернулася до тодішнього президента Академії наук УРСР Олександра Палладіна. В Результаті він видав наказ про створення Музею історичних коштовностей, який було відкрито в 1969 році (зараз це Скарбниця Національного музею історії України. — Авт.).

Золота скіфська накладка на горит (чохол для лука та стріл)

 

— На які експонати нинішньої виставки, окрім сервізу, ви б порадили звернули увагу відвідувачів?

— Тут представлена велика кількість прекрасної кераміки античних часів. Особливо вражає велике за розміром блюдо для риби, зроблене в IV сторіччі до нашої ери.

На цьому рибному блюді декілька зображень, центральне серед них – бог Зевс, який перетворився на бика, несе викрадену красуню Європу

 

Його знайшли в Криму в Керчі розбитим на десь 120 уламків. Уявляєте, яку кропітку роботу виконали археологи, щоб знайти всі ті шматочки, і скільки праці й майстерності знадобилося реставратору, аби склеїти їх! Тут доречно буде згадати популярне серед археологів прислів’я «Сердитий горщик не склеїть». Тобто ця професія вимагає великого терпіння.

На цьому рибному блюді декілька зображень, центральне серед них — бог Зевс, який перетворився на бика, несе красуню Європу, в яку він закохався і вкрав її.

P. S. В скарбниці Національного музею історії України зберігаються старовинні речі з дорогоцінних металів, в тому числі всесвітньо відома скіфська пектораль. На жаль, через війну їх довелося замінити в експозиції точними копіями.

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн

Джерело: fakty.ua

Схожі матеріали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

Залишити коментар Facebook