У Житомирі 24 дитини з cиндромом Дауна долучилися до тренувань з флорболу. Цей командний вид спорту є одним із різновидів хокею. Грається пластиковим м’ячем, удари по якому завдають ключкою.
Про це йдеться в сюжеті Суспільного.
За словами тренера Сергія Гаврилюка, така команда з флорболу створена у Житомирі вперше.
“До занять з флорболу долучилися 24 дитини, – розповідає Сергій Гаврилюк. – Всі вони з інвалідністю. Я треную їх, тому що працюю у Салезіянській школі “Всесвіт”. Родзинка цієї школи – це робота з такими особливими дітьми. У нас у школі таких дітей небагато. Тому я вирішив створити міську команду у Житомирі саме для дітей з cиндромом Дауна. І потім їздити з ними на змагання“.
Сергій Гаврилюк
Флорбол – це динамічна гра, яка змушує дітей і дорослих думати.
“Наразі у нас розминка, – розповідає Сергій Гаврилюк. – У кожного свій м’ячик. У кожного своя ключка. І кожен має влучити або по своїй власній пляшці з водою, або по яблучку, або по банану. Флорбол – новий вид спорту. В Україні він з’явився у 2000-них роках. Флор у перекладі з англійської мови – покриття, підлога. Тому флорбол – це хокей на підлозі. Головне завдання – просто забити гол“.
Керівник юнацької спортивної школи для осіб з інвалідністю Сергій Логвиненко зазначив, що флорбол – це чудовий вид спорту для дітей із синдромом Дауна.
“Ми тільки місяць тому почали впроваджувати цей вид спорту, – каже Сергій Логвиненко. – Діти навчилися правильно тримати ключку, правильно наносити удар, рухатися з ключкою. Незабаром проведемо між собою місцеві змагання, орієнтовно 20 вересня, у день, який передбачає проведення олімпійських уроків, тижнів. І це буде корисно і актуально для дітей“.
Сергій Логвиненко
Діти – учасники команди з флорболу поділилися своїми враженнями.
“Я дуже люблю цю гру. І дуже хочу в неї грати“, – каже Ліза Рибасова.
Ліза Рибасова
“Мені подобається цей спорт, тому що я гарно володію м’ячем. А ще тренуюся вдома“, – каже Нікіта Герасимчук.
Нікіта Герасимчук
Мама Нікіти Світлана Герасимчук тішиться успіхами свого сина.
“Нікіта серед усіх дітей найдовше займається цим видом спорту, – каже Світлана Герасимчук. – Займаємося, тому що йому дуже подобається. І ми раді, що є можливість бути в спорті, бути зайнятим. Новий сенс життя з’явився у дитини. Нові цілі він ставить. Бажає тренувань, змагань, перемог“.
Світлана Герасимчук
