У Радомишльській громаді батько вбив рідного сина під час спільної пиятики.
«Він прибіг до мене вночі, руки в крові, тремтять і каже: «Галю, я не вбивав його!»
Вбивав. Батько вбив рідного сина під час спільного пиятики. Це сталося 7 січня у Березцях Радомишльської громади.
Якщо пиячити безперервно три доби – майже обов’язково буде труп. Це не науковий факт, а журналістське спостереження. До речі, якщо пити до посиніння безперервно, труп виникне неодмінно – також із репортерського досвіду. Або дружина заперечить живіт чоловікові, або навпаки, або один товариш по чарці гримне іншому чимось важким по голові.
З наркоманією у нас борються, навіть за канабіс, цілком легальний у багатьох країнах Європи та ряді штатів США, у в’язницю садять. А горілку, яка перетворює людину на звіра, – продають у продуктових магазинах. Дивно якось…
Отже, що відомо про вбивство свого сина мешканцем села Березці Радомишльської громади. Ось що написано в поліцейському зведенні:
«У приватному будинку 71-річний господар вживав спиртне разом із сином. Згодом між чоловіками виник конфлікт, під час якого батько завдав 44-річному синові смертельних травм».
За таке належить до 15 років позбавлення волі. Для 71-річного пияка – це практично довічне.
Перш ніж їхати до Березців, почитав історію села. У ХІХ столітті воно процвітало. Володіли ним поміщики Вержбицькі та добре господарювали. Був свій водяний млин, шкірзавод, кузня.
…Засніжена дорога видалася довгою: праворуч, ліворуч, знову праворуч і знову ліворуч… Село ніби вимерло, ні душі на вулиці. У багатьох подвір’ях сніг не прибраний. Значить, ніхто за браму ще не виходив. Шкірзаводу, напевно, давно вже немає.
Ура! Жива людина! Це жінка-листоноша пробирається через кучугури. Знайомимося – Тетяна. З’ясовуємося, що прізвища вбитого та вбивці Радкевичі. Батька звуть Юрій, а сина, якого він убив, звали Сергій.
«Неподалік їхньої хати люди горілку женуть. Вони набрали горілки, напилися і – ось вам…», – констатувала співрозмовниця.
За розповідями нашої нової знайомої, була у Сергія дружина, діти є, а потім, мабуть, вигнала дружина його через пияцтво. Він із батьком продовжив пиячити…
Будинок Радкевичів – стандартний, алкогольний. Такі є в кожному селі, їх добре видно: паркан, що покосився, оббиті картоном стіни.
Постукав у хвіртку приблизно через 4 будинки (там був прибраний сніг). Відчинила жінка. Наталія Іванівна. На запитання про причини того, що сталося, коротко відповіла: «Це алкоголь».
– Батько та син пили постійно, лаялися, билися. Цього слід було чекати, – каже Наталія Іванівна.
Вона також зазначила, що Сергія ховали одночасно із його родичем, який загинув на фронті. Але того ховали на цвинтарі села Красноборка.
І – остання співрозмовниця – Галина. Саме до неї прибіг уночі 7 січня закривавлений Юрій із криками «я не вбивав».
– Я йому говорю: «То ти сюди прийшов? Дзвони в «швидку», дзвони до поліції, йди до старости», – розповідає вона.
Моя співрозмовниця також розповіла, що під час огляду місця події поліцейські знайшли закривавлені молоток та цеглу, які могли бути знаряддям убивства.
Ця історія могла б і загубитися серед військових зведень – українці на фронті гинуть сотнями. Але, крім зовнішнього ворога, окрім путінської росії, чиє отруєне пропагандою населення готове вбивати українців, є внутрішній ворог. Це алкоголь. Він роз’їдає націю зсередини.
Втім, безпробудне пияцтво, особливо у сільській місцевості, зростає не на рівному місці. Якось селянам повернули їхню землю у вигляді земельних паїв. І одразу відібрали – паї орендують агрофірми та агрохолдинги. У селах і селянах просто відпала потреба. Дехто від своєї непотрібності рятується горілкою. А потім убивають один одного.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Віктор Бакальчук
