Безнадійні хворі отримали шанси на життя завдяки житомирським і київським хірургам, а також завдяки молодому чоловікові, який загинув від травми голови.
У ніч на 20 березня в Житомирській обласній клінічній лікарні вперше провели одразу три трансплантації. Трьом реципієнтам пересадили нирки, печінку та серце. Ці люди, колись безнадійно хворі, отримали великі шанси на довге життя.
Директор Житомирської обласної лікарні Богдан Леськів розповів, що операція із трансплантації була масштабною: пересадили три органи від одного донора трьом різним пацієнтам.
“Пересадку серця проводила команда Бориса Тодурова. Окрім пересадки серця лікарі зробили пересадку нирки і печінки. Пересадку нирки робив житомирський кардіохірург- трансплантолог Анатолій Матвійчук, печінки – Дмитро Харьков зі столичної лікарні “Феофанія”, – поінформував Богдан Леськів.
На жаль, це стало можливим завдяки одній смерті. Молодий чоловік помер від черепно-мозкової травми, і завдяки його батькам, які дали згоду на використання його органів, були проведені трансплантації трьом хворим людям. У всіх реципієнтів – рідкісна, четверта, група крові. У загиблого молодого чоловіка – теж.
Трансплантація такого типу стала можливою завдяки закону (№5831), який ухвалила Верховна Рада в грудні 2021 року. Закон полегшив процедуру ухвалення рішень щодо вилучення та трансплантації трупних органів. Раніше в Україні була можлива лише трансплантація органів (передусім нирок, оскільки це парний орган), взятих у родичів.
Тим, хто потребував трансплантації, доводилося їздити в Білорусь та Індію. Однак Білорусь закрилася з політичних причин, а Індія – через пандемію ковіду. Хворим залишалося лише чекати повільної смерті. Закон 5831 дав їм шанси на життя, а українським хірургам – можливість рятувати життя людей.
Технології трансплантацій вийшли за межі київських клінік. Тепер пересадки роблять багато медзакладів обласного рівня, зокрема й Житомирська обласна лікарня, але нерідко за участі київських фахівців.
Як розповів завідувач відділення кардіохірургії та трансплантації органів і тканин Житомирської обласної лікарні Анатолій Матвійчук, перед тим, як почати операції з трансплантації, медичний персонал лікарні вишикувався в коридорі, щоб віддати данину поваги людині, яка після смерті дала надію на життя одразу трьом хворим.
Трансплантація, а, тим паче, потрійна – це дуже складна і важка робота. Як розповідає Анатолій Матвійчук, насамперед, потрібно зберегти життєздатність органів людини, мозок якої вже помер. За словами нашого співрозмовника, у підготовці та проведенні операцій були задіяні близько півсотні фахівців.
Під час трансплантації працювали чотири операційні бригади. Одна – із забору органів для трансплантації. Друга бригада – з київського Інституту серця МОЗ України на чолі з його директором, відомим кардіохірургом Борисом Тодуровим, здійснювала трансплантацію серця. Третя проводила трансплантацію печінки під керуванням хірурга-трансплантолога зі столичної “Феофанії” Дмитра Харкова. А четверта проводила пересадку нирки під керівництвом Анатолія Матвійчука – завідувача відділення кардіохірургії та трансплантації органів і тканин Житомирської обласної лікарні.
Три трансплантації проводилися в трьох операційних. Найбільш трудомісткою була пересадка печінки. Операція тривала дев’ять годин. Трансплантація серця – три з половиною години. Пересадка нирки – близько двох годин. Усі операції пройшли успішно, самопочуття пацієнтів нормальне.
До речі, технологія пересадки нирки добре освоєна нашими фахівцями. Це вже одинадцята трансплантація, яку провели в Житомирській обласній.
За словами Анатолія Матвійчука, ця потрійна трансплантація дала потужний поштовх у розвитку кардіохірургічної та трансплантологічної служби Житомирщини. Але ж тих, хто потребує трансплантації органів, в області дуже багато.
Для людей, які отримали нові здорові органи, це означає нову якість життя. Зокрема, нирку отримав чоловік, який 15 років жив на гемодіалізі. Це приблизно те ж саме, що отримати свободу після 15 років ув’язнення і щоденного очікування смерті. А що казати про тих, хто отримав нові печінку та серце!
Усі вони – ще молоді люди, і попереду в них тепер – життя. Нехай доведеться проходити тривалу реабілітацію, довічно приймати імунодепресанти (щоб не відбулося відторгнення пересаджених органів), але це життя!
Яка ж його ціна?
– Завдяки ухваленому в Україні закону про трансплантацію цей напрям роботи сьогодні фінансується державою, – пояснив Анатолій Матвійчук. – Пацієнти нічого не платять.
Він подякував усім, хто брав участь у трансплантації. Особливо – колегам із Києва, які швидко відгукнулися і разом із фахівцями Житомирської обласної лікарні виконали грандіозну роботу.
Особливу подяку він висловив обласному Центру крові, який у ніч проведення операцій викликав донорів, щоб виготовити необхідні компоненти крові, без яких трансплантація неможлива. І це було дуже непросто, оскільки потрібна була кров рідкісної – четвертої – групи.
– Велика подяка і повага батькам, які мали мужність дати згоду на проведення трансплантації органів їхньої дитини, – каже лікар.
І звісно ж, величезна подяка тому трагічно загиблому хлопцеві, який поділився своїми органами з приреченими на повільну смерть людьми. Його місце на небесах, у раю…
А ось, що сказав Борис Тодуров, коли рано вранці разом зі своєю командою повертався до Києва:
– Прекрасний ранок… Щойно зробив трансплантацію в Житомирі великою командою. Повертаємося щасливими.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Віктор Бакальчук
