Україна

«Настю привезли до Австрії у стані коми»: про стан 17-річної дівчини, яка постраждала під час ракетного удару по Чапліно, розповів її брат

В Австрії лікарі рятують 17-річну Настю Пригонець, яка постраждала під час ракетного удару росії по залізничній станції в Чаплиному Дніпропетровської області. Цей теракт росія скоїла 24 серпня, на День незалежності України, внаслідок чого 25 людей загинули, ще 10 отримали поранення. Настя була біля залізничної станції разом зі своїми батьками. Коли стався ракетний удар, родина перебувала у машині. Автомобіль спалахнув. Батьки Насті загинули, а дівчинка встигла вибігти з охопленого полум’ям авто.

Настя з батьками Вірою та Іваном Пригонець

Настю госпіталізували з тяжкими опіками 25 відсотків поверхні тіла та травмою голови. У лікарні дівчинку довелося під’єднати до апарату ШВЛ, оскільки вона не могла самостійно дихати. Крім того, почався сепсис і почали відмовляти нирки. Щоб врятувати життя Насті, лікарі вирішили ввести Настю у стан медикаментозної коми та відправити на лікування за кордон.

Спочатку Настю перевезли з дитячої лікарні у Дніпрі до київського «Охматдиту», де лікарі спробували максимально стабілізувати її стан. «За три доби за допомогою інтермітуючого гемодіалізу вдалося скоригувати критичні порушення та підготувати Анастасію до тривалого транспортування», — повідомив журналістам лікар-анестезіолог «Охматдиту» Андрій Висоцький.

6 вересня Настю відвезли до Львова, звідки після чергового огляду на реанімобілі транспортували до Польщі. Потім був переліт в Австрію — до міста Грац, де вона зараз і знаходиться. Весь цей час дівчинку супроводжував її старший брат Денис. Денис розповів «ФАКТАМ» про стан сестри та жах, який пережила їхня родина 24 серпня.

– Настю привезли до Австрії у стані коми, але зараз вона, на щастя, перебуває у свідомості, — каже Денис Пригонець. — Вона все розуміє, може ворушити губами та вимовляти слова. Але поки що робить це беззвучно — через трубку у трахеї. Дихати сестрі поки що допомагає апарат, хоча коли її ненадовго від нього відключають, вона вже може робити це сама. Днями їй робили операцію з пересадки шкіри на нозі та на руці. Скільки ще має бути операцій, поки не знаю. Розумію одне — що лікування та реабілітація займуть дуже багато часу. Але найголовніше, що Настя житиме.

Коли відразу після того, що сталося, я приїхав до неї до лікарні, вона була притомна. Навіть могла говорити. Я бачив опіки, але не розумів, наскільки все серйозно. Перші кілька днів стан Насті був начебто непоганий, вона навіть намагалася сідати. Але 29 серпня їй різко погіршало. Настільки, що довелося підключати її до апарату ШВЛ. Коли я побачив її медичну виписку та діагноз у чотири рядки, був шокований: там проблеми і з нирками, і з легенями, сепсис… Проблеми з нирками, на жаль, поки що залишаються, і Настя ще потребує гемодіалізу. Як мені пояснили лікарі, ситуація покращиться тільки після того, як сестрі видалять обгорілі ділянки шкіри… А щодо психологічного настрою, то Настя — справжній боєць. Вона мужньо терпить усі операції, налаштована якнайшвидше одужати й встати на ноги. Вона розуміє, що вижила дивом. І дуже хоче жити.

«Настя все пам’ятає: батьки згоріли в неї на очах»

– Настя пам’ятає, як сталася трагедія?

– Так. Батьки згоріли в неї на очах. Вони навіть не встигли вийти із машини. Приїхали на залізничну станцію, щоб далі сісти на електричку на Дніпро. Вони мали їхати до мене до Черкас. Ми самі з Донецької області, міста Мирноград Покровського району. Після повномасштабного вторгнення ми всією родиною поїхали до Черкас. Але потім через деякий час батьки з сестрою повернулися. Я лишився у Черкасах, бо знайшов там роботу. Батьки не знайшли й вирішили їхати додому. Папа одразу повернувся до своєї роботи, він працював у екстреній службі. Я дуже переживав за них. Умовляв переїхати до мене бодай маму з сестрою. Мама не погоджувалася, а Настя захотіла — і того дня, 24 серпня, батьки якраз везли її до мене.

Коли я прочитав новину про ракетний удар у Чаплине, одразу почав дзвонити Насті та батькам — знав, що вони якраз мали бути там. Ніхто з них не відповів. А потім на фотографіях з місця події побачив машину, що обгоріла, яка була дуже схожа на нашу… Додзвонившись до військової адміністрації Дніпропетровської області, я дізнався, що батьки загинули, а Настю госпіталізували з опіками.

Настя пам’ятає вибух, пам’ятає, як спалахнула машина. І як вона чекала, щоб із машини вийшла мама. Вона хотіла вийти слідом. Та мама не виходила. Насті, як вона розповідала, стало дуже гаряче. Вона почала кричати… І в якийсь момент не витримала — відстебнула пасок безпеки й вибралася з машини, що була у полум’ї. Їй справді дивом вдалося врятуватися. Про те, що тоді сталося, вона розповіла мені один раз, коли я вперше приїхав до неї до лікарні. З того часу ми цієї теми більше не торкалися. Я намагаюся її відволікати і завжди бути поряд. Я впевнений, що вона обов’язково одужає.

Для тих, хто може допомогти Насті, повідомляємо реквізити її брата: 5 168 757 429 284 260, Пригонець Денис Іванович.

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн

 

Джерело: fakty.ua

Схожі матеріали

Залишити коментар Facebook