Через три місяці після призову 38-річного Валентина Левандовського із села Головки знайшли без ознак життя у казармі підрозділу Коростенського РТЦК та СП. Під час однієї з останніх розмов він сказав сестрі, що не хоче служити в ТЦК і «ловити людей на вулицях»; тепер обставини його смерті перевіряють поліція, спеціалізована прокуратура та службове розслідування.
25 червня рідні та близькі, односельці й військові побратими провели в останню путь 38-річного жителя села Головки Чоповицької громади Коростенського району, військовослужбовця ЗСУ, солдата Валентина Володимировича Левандовського. Він проходив службу стрільцем першого відділення взводу охорони 2-го відділу Коростенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Валентина виявили без ознак життя у казармі. За попередньою інформацією правоохоронців, ознак насильницької смерті не виявлено. Водночас остаточну причину смерті мають встановити за результатами судово-медичної експертизи та розслідувань. Інформацію про смерть земляка журналісту «Суботи» підтвердили староста Головківського старостинського округу Надія Назаренко та Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
Журналіст «Суботи» намагався зібрати всю наявну на цей час інформацію: яким Валентин був за життя, що розповідають про нього рідні, односельці та вчителі, а також що відповіли на редакційні запити поліція, спеціалізована прокуратура і Житомирський обласний ТЦК та СП. Редакція не робить висновків про причини трагедії до завершення офіційних перевірок.
Яким Валентина пам’ятають у Головках
Валентина добре знали майже всі жителі села і старостату. Він народився та виріс у Головках. Окрім нього, у родині підростали сестра Оксана і брат Олександр. Із дитинства Валентин був веселим і життєрадісним, любив грати у футбол на місцевому стадіоні з однолітками.
На шматок хліба заробляв тимчасовими підробітками в односельців: комусь допомагав скласти й привезти сіно, комусь — заготовити матеріал для грубки, рубав дрова, виконував іншу роботу по господарству. Часто ходив до лісу по гриби. Люди згадують, що на прохання про допомогу він здебільшого відгукувався без зайвих слів.
— Він був дуже добрим, але мав складну долю, — розповів «Суботі» односелець Олександр Жилюк. — Я думаю, якби не його шкідливі звички, він міг би працювати, створити родину, жити, як інші хлопці в селі. Я не раз говорив йому, просив стати на правильний життєвий шлях, але він мене не послухав. Валентин любив техніку: розбирав і лагодив мотоцикли, знався на електриці, був непоганим зварювальником. Понад шість років працював у лісі, добре володів бензопилою. Коли люди просили щось зробити, він завжди відгукувався. Шкода Валіка. Він був нормальним хлопцем, але в певний момент у його житті щось пішло не так… У нього залишилися сестра Оксана, брат Олександр і племінники. Вічна йому пам’ять.
Жителька Головок Ганна Марченко також добре знала родину Левандовських.
— Валік був непоганим хлопцем. Якби не його слабкості, усе могло б бути добре. Чому він так рано вирішив піти з життя — не знаю. Він часто відгукувався на прохання допомогти людям у селі, усе виконував сумлінно. Важко усвідомлювати, що його вже немає серед нас. Хай покоїться в Царстві Небесному, — сказала жінка.
Староста Головківського старостинського округу Надія Назаренко згадує Валентина як відкритого, дружнього і безвідмовного в роботі чоловіка. Під час прощання вона наголосила, що він народився, виріс, навчався і жив у Головках, а 17 березня 2026 року був призваний до лав Збройних сил України.
— На жаль, 22 червня він пішов із життя. Це страшна трагедія для всіх нас і його рідних. Важкою була життєва дорога цього хлопчини, і не нам його судити. Валентин запам’ятався відвертим, дружелюбним, світлим, усміхненим, добрим і щирим. Він був безвідмовним у допомозі літнім селянам та іншим жителям села: рубав дрова, допомагав складати грубки, заготовляти матеріал, возити сіно. Мені дуже шкода і боляче, що так трапилося, — сказала Надія Назаренко.
Однокласник покійного Валерій Абрамчук розповів, що Валентин змалку був винахідливим, веселим і мав чудове почуття гумору.
— Валік завжди був позитивним, дружнім. Із ранніх років захоплювався мотоциклами. Коли в нього з’явився власний двоколісник, міг навіть ночами його розбирати, збирати, щось крутити й ремонтувати. Ніхто спеціально його цього не навчав, але складалося враження, ніби він знав усе про мотоцикли від народження. Нам, однокласникам, дуже шкода Валентина. Будемо згадувати його добрим словом, тихою молитвою і пам’ятати завжди, — сказав Валерій Абрамчук.
Вчителі місцевої гімназії згадують Валентина як звичайного учня, який інколи порушував дисципліну і не завжди прагнув учитися, але в роботі був старанним: не відмовлявся від доручень, усе виконував вчасно й ретельно. У старших класах його перевели до вечірньої школи в Малині. Навчання він завершив 2004 року.
Доля родини Левандовських була важкою. Після початку повномасштабного російського вторгнення мати Валентина — Василина, яка виховала трьох дітей, — перебувала разом із чоловіком у Вишгородському районі Київщини. За розповідями односельців, узимку 2022 року подружжя дорогою до магазину розстріляли російські військові. Василину поховали на кладовищі в рідних Головках.
У 2024–2025 роках Валентин допомагав споруджувати фортифікаційні об’єкти в Покровську на Донеччині. Посвідчення учасника бойових дій, за наявною в редакції інформацією, він не мав. Один зі знайомих розповів журналісту, що перед направленням до одного з підрозділів ТЦК та СП Валентин нібито очікував відправлення до бойової бригади.
Слова сестри під час однієї з останніх розмов
Особливо болісними для родини стали слова, які Валентин, за свідченням сестри Оксани Левандовської, сказав їй під час однієї з останніх розмов.
— Після тієї розмови я дійшла висновку, що там, де він перебував, не все було так просто. Він сказав мені: «Я не буду служити в ТЦК і ловити на вулицях людей, крутити їм руки, затягувати їх до бусів… Я або звідси втечу, або щось собі вдію…» — розповіла Оксана.
За словами сестри, Валентин мав надзвичайно добре й чуйне серце, не відмовляв у допомозі та брався за будь-яку чесну роботу.
— Його життя було дуже нелегким. Доля не раз випробовувала його на міцність, але попри всі труднощі він не озлобився, не втратив людяності й доброти. Саме таким я його пам’ятатиму завжди — сильним, працьовитим, щирим і безмежно добрим. Для мене він назавжди залишиться не лише старшим братом, а й людиною з великим добрим серцем. Світла пам’ять тобі, братику. Ти назавжди житимеш у моєму серці, — сказала Оксана Левандовська.
Сестра повідомила, що станом на 1 липня рідні не мали повної інформації про місце служби Валентина, його посадові обов’язки та обставини, які передували смерті. На руках у родини було сповіщення про смерть, підписане начальником 2-го відділу Коростенського РТЦК та СП.
Кримінальне провадження, експертиза і службове розслідування
У відповіді на інформаційний запит редакції Житомирський обласний ТЦК та СП повідомив, що солдата Валентина Левандовського виявили в казармі без ознак життя. Правоохоронці проводять слідчі дії, призначено службове розслідування. За попередньою інформацією, ознак насильницької смерті не виявлено, а остаточні висновки мають бути зроблені за результатами експертиз і розслідування. Керівництво та особовий склад ТЦК висловили співчуття рідним, близьким і побратимам військовослужбовця.
У спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Центрального регіону редакції «Суботи» повідомили, що за фактом смерті Валентина Левандовського відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою «самогубство».
Слідство перевіряє всі обставини трагедії, зокрема версії щодо можливого доведення до самогубства, незаконного утримання та неналежного виконання службових обов’язків військовими посадовими особами підрозділу, де він проходив службу.
Досудове розслідування здійснюють слідчі відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції, процесуальне керівництво — Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону. У справі призначено судово-медичну експертизу, яка має встановити причину смерті, а наказом начальника Коростенського РТЦК та СП від 22 червня — службове розслідування.
На момент підготовки матеріалу остаточних висновків про причини та обставини смерті Валентина Левандовського немає.
Місцем останнього спочинку Валентина стало кладовище в рідному селі Головки. 25 червня його поховали неподалік могил матері та прабабусі.
«Субота» щиро співчуває рідним і близьким Валентина Левандовського та бажає їм сил пережити цю непоправну втрату.
Читайте також:
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Богдан Лісовський
