76-річна мешканка села Ірша Любов Шароварова зникла 17 жовтня – пішла до лісу за грибами та не повернулася.
Сусіди та рідні занепокоїлися, коли вона не прийшла до сьомої вечора. Староста села сповістила про зникнення лісників та поліцію. На пошуки зниклої вирушили також односельці.
Хороша українська риса – співучасть, готовність прийти на допомогу… Мабуть, ця національна риса відіграє величезну роль у гідному протистоянні ворогові, який має і людей, і ракет набагато більше. Знайшли таки бабусю живою та здоровою!
Кореспондент народного тижневика «Субота» вирушив до Ірші, щоб з’ясувати деталі події. До того ж село знаходиться всього за 40 кілометрів від зруйнованої рашистами Бородянки. Відлуння боїв напевно долинало і до Ірші. Для довідки: село знаходиться приблизно за 100 км від Житомира. До Києва рівно стільки ж. Причому на шляху до столиці – Бородянка, Буча, Ірпінь. Ці топоніми у багатьох викликають жах, сльози та ненависть до агресора одночасно.
З’їжджаємо з траси Київ-Чоп у бік Радомишля. На автобусній зупинці стоїть дівчина, що зовсім задубіла від холоду. Зупиняємось. Їй у Велику Рачу – якраз дорогою. Волонтерка допомагає хлопцям із тероборони на блокпостах. Зібралася їхати додому, але автобуси не ходять. А тут наша редакційна машина потрапила дуже вчасно.
Першою співрозмовницею газети «Субота» стала староста Ірші Любов Козленко. Ось що вона розповіла:
– На початку восьмого вечора зателефонували сусіди зниклої бабусі. Повідомили про її довгу відсутність. Зателефонувала до поліції. Поліція зв’язалася із лісниками. Оперативно розпочали пошуки. Шукали до півночі. Вранці пошуки поновилися. Крім поліцейських та лісників у пошуках брали участь і жителі села – у нас є своя «оперативна група» на випадок різноманітних НП. Зуміли додзвонитися до затятого грибника Олександра Якимашка. Він якраз був у лісі. І поки ми йшли до лісу, він зателефонував і повідомив, що знайшов зниклу бабусю живою та здоровою.
Разом зі старостою йдемо до будинку Любові Шароварової. По дорозі зустрічаються явно безпритульні собаки. “Звідки їх стільки?!” – питаю у старости.
За її словами, частину бродячих собак підкидають кияни – благо залізнична станція поряд. Просто приїжджають і викидають набридлих домашніх улюбленців. А після боїв у прилеглій Бородянці кількість безпритульних собак майже подвоїлася – мабуть, прийшли звідти. Тепер для Ірші це стало серйозною проблемою: собаки дичають, збиваються у зграї та стають реальною загрозою для мешканців села.
…В хвіртку стукати довелося досить довго. Нарешті до нас вийшли Любов Антонівна зі своїм чоловіком Петром Францовичем.
Запитуємо, як було 16 годин поспіль блукати лісом.
– Відпочивала на пеньках і знову йшла. Вночі, звісно, страшно було. Але вовків у наших лісах немає – це заспокоювало…
На щастя, у Любові Антонівни була з собою вода та шматочок хліба. Це її підтримувало. Близько 10 ранку вона зустріла односельця Олександра Якимашка, який допоміг вибратися з лісу та зателефонував пошуковій групі.
Зараз зі здоров’ям у Любові Шароварової все гаразд. До лісу йти поки що не хочеться.
Джерело: Субота Онлайн
Автор: Віктор Бакальчук
