Законом України «Про основи національного спротиву», чітко визначено правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки а також встановлено порядок організації, підготовки та ведення територіальної оборони і руху опору. Законом передбачено створення у територіальних громадах місцевих добровольчих формувань, які підпорядковуються Силам територіальної оборони та допомагають їм виконувати поставленні завдання по організації руху опору та оборони населених пунктів. Членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.
Бійці добровольчого формування «Паляниця» опановують тонкощі військової справи
Станом на 1 травня у Бердичівській міській територіальній громаді згідно рішення виконавчого комітета погоджено створення та діяльність чотирьох добровольчих формувань, одне з яких під назвою «Паляниця» нещодавно проходила бойове злагодження поблизу одного з сіл Бердичівського району. Враховуючи те, що сьогодні питання обороноздатності населених пунктів Житомирської області стоїть на першому плані, наші журналісти мали можливість пробувати разом з бійцями добровольчого формування, як то кажуть, «у полях». Та на власні очі побачити, як живуть у похідних умовах та чим займаються бердичівські добровольці.
Очолює добровольчий батальйон «Паляниця» людина з тридцятирічним досвідом військової служби, яка все своє життя віддала розвідці та закінчила військову службу на посаді начальника розвідки оперативного командування, Звісно, прізвище командира в інтересах безпеки розголошувати не будемо. Лишень зауважимо, що він має за плечима серйозний досвід бойових дій (участь у антитерористичній операції у період з 2014 по 2016 роки) та відзначений державною нагородою «Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня». Саме командир проводить журналістам коротеньку екскурсію табором та розповідає про діяльність добровольчого батальйону «Паляниця».
Участь у розгортанні та бойовому злагоджені батальйону приймає практично весь особовий склад у кількості більше сотні осіб, ще два-три десятки людей задіяні на охороні різних об’єктів, і пройдуть злагодження вже під час наступного виїзду. До складу формування «Паляниця» входять виключно добровольці. Тут ніхто нікого не тримає, і ніхто не отримує грошового забезпечення. Контингент різноплановий: від ще зовсім молодих хлопців і людей, які жодного разу не тримали в руках зброю, до ветеранів бойових дій та військових пенсіонерів, яких не беруть до ЗСУ через вік та болячки, але добре знають тонкощі військової справи та хочуть допомогти своїй державі.
Важко у навчанні, зате легше в бою
Командир добровольчого формування «Паляниця» намагається передати набутий бойовий досвід та знання своїм бійцям. Добре розуміючи, що солдати мають бути не лише вмотивованими, але і мати елементарні навички, щоб вижити у бойовому зіткненні з супротивником.
«Як людина, яка все життя прослужила у Збройних силах, добре розумію, що для того, щоб людина ефективно виконувала поставлене бойове завдання, необхідно її спочатку підготувати. А не просто відправити на передову чергову партію гарматного м’яса. Саме тому люди прийшли сюди вчитися. Кожен займається своєю справою: розвідники готують спостережні пости, піхотні підрозділи облаштовують позиції, готують собі місце для ведення вогню. Пристрілка зброї проводиться у бойовому містечку, неподалік – за пару кілометрів від місця розгортання батальйону» – ділиться з нами командир.
Один з способів ведення розвідки – спостереження. Маємо можливість ознайомитися з тим, як розвідувальний взвод готує спостережні пости. Нам пояснюють, що спостережний пост має бути обладнаний таким чином, щоб троє людей могли спокійно виконувати поставлене завдання. А їх позиція була замаскована і непомітна для ворога, та добре захищена від куль чи осколків. Тут вони будуть проводити від 2-х до кількох діб, без права самовільно покидати спостережний пункт. У зв’язку з тим, що добровольці вперше у житті облаштовують такі пости, для них відсутні будь-які нормативи. Хоча нам доводять до відома, що в армії на підготовку спостережного посту для 3 осіб дається не більше 2,5 год.
Піхота теж не сидить без діла. Підрозділи 1,2 і 3 роти займають позиції визначеного командуванням рубежу оборони, готуючи собі індивідуальні окопи для стрільби стоячи з стрілецької зброї та гранатометів. Потім всі ці окопи будуть між собою з’єднуватися для можливості переміщення особового складу. В цей час сержантами управління групи розвідки проводяться заняття по військовій топографії орієнтування на місцевості визначення прямокутних координат, цілей і свого місцезнаходження.
Нам розказують, що під час бойового злагодження також відпрацьовується охорона та оборона під час нічого відпочинку, розташування на місцевості, переміщення підрозділу під час ведення оборонного бою та підготовка до ведення маневреної оборони. Завдяки чому у людей хоча б з’являється розуміння та навички, як вижити в польових умовах. До речі, під час навчань особовий склад батальйону не покидає зайняті позиції, ночуючи просто під відритим небом.
Підтримка з боку міської влади та особисто міського голови відсутня у повному розумінні цього слова
І командування, і особовий склад Бердичівського добровольчого формування «Паляниця» жаліються на те, що батальйон не має ніякої підтримки з боку міського голови Сергія Орлюка. Під час нашого візиту батальйон знаходився на позиціях вже другу добу, і за цей час очільник громади жодним чином не поцікавився, як вони і які мають проблеми. Навіть одноразовий пластиковий посуд для них став проблемою. Кажуть, зверталися до мера – той виділив лише 200 пластикових тарілок при потребі 1200 комплектів одноразового посуду. Бійці навіть були вимушені целофановими пакетами обгортати посуд, які викидалися після їжі, а тарілки залишалися чистими.
«Ніхто не вимагає чогось надзвичайного, проте елементарними речами нас могли б забезпечити. І я зараз говорю саме про підтримку з боку місцевої влади. Бо як ви захотіли створити добровольче формування у Бердичівській міській громаді, то повинні забезпечити його військовою формою. У місті досі працюють фабрики з пошиття одягу, тому не думаю, що це надскладне питання. Можна було б домовитися про співпрацю. Не всі добровольці можуть собі дозволити придбати нову форму. У нас багато хто на пенсії, інші теж залишилися без роботи у зв’язку з війною. Частково зараз забезпечені речами першої необхідності виключно за сприяння місцевих підприємців, годує нас безкоштовно теж не міська влада, а місцеві фермери. Бензогенераторами та військовою формою нас, правда, забезпечив секретар Бердичівської міської ради. Решта керівників громади зайняли пасивну позицію. Кажуть, що у нас глибокий тил, і ворог сюди не пройде. Але тут не головне тил, чи не тил – мої хлопці готові через деякий час, коли достатньо підготуються, виконувати бойові завдання та висунутися туди, куди накаже командування ЗСУ» – зазначає командир добровольчого батальйону «Паляниця». Додаючи, що не може зрозуміти, навіщо у місті створювали стільки добровольчих формувань, якщо жодному з них міська влада не може дати ради чи забезпечити елементарними речами?
Різні люди, різні долі – одна мета
Оглянувши процес облаштування вогневих позицій та спостережних постів, мав можливість поспілкуватися з бердичівськими добровольцями. Всі вони переконані: у такий важкий час ніхто не повинен сидіти без діла. Василь Шилюк ще 1 березня спеціально записався добровольцем саме у цей загін, щоб навчитися максимально ефективно протидіяти ворогу. Хоче, щоб люди теж перейнялися ситуацією в Україні та приймали участь у важливих подіях сьогодення, а не просто лежали на дивані з пультом у руках і чекали щовечора новин.
«Ми діємо на благодійних засадах. Усю амуніцію купували самі, ні від кого нічого не чекаємо. Потрібно, щоб кожен українець сьогодні взяв у руки зброю. Тоді ми переможемо. Тоді це буде щирий патріотизм, а не просто лозунги. Усі чоловіки, які можуть тримати зброю і мають середнє здоров’я, повинні захищати свою рідну землю. До цього я, звичайно, проходив військову службу. Але це було дуже давно – ще в радянській армії. А тут, у добровольчому батальйоні, дають дуже добрі, потрібні навички. Навіть найпростіші: як правильно викопати окоп, як правильно пристріляти зброю, як з нею поводитися, як взаємодіяти з іншими бійцями. У нас усі добровольці, усі мотивовані захищати свій будинок, своє рідне місто. Кинули бізнес та всі власні справи. Я до війни також був підприємцем. Але вважаю, що зараз все потрібно кинути і показати ворогові, що ми єдині. І показати тут у полі, зі зброєю – а не словами чи гаслами» – каже пан Василь.
Не менш цікавою є історія 60-річного уродженця міста Бердичева Ігоря Козачука, який тривалий час проливав за кордоном але повернувся на батьківщину одразу, як тільки дізнався про початок війни.
«Я 25 років прожив в Італії, мав там фірму, роботу, квартиру, але без жодних вагань покинув усе, щоб захищати Україну. А в моїй квартирі вже живуть біженці з Бердичева, яким я дозволив користуватися житлом на час моєї відсутності – розповідає нам чоловік, – я колишній танкіст, але танків тут у нас немає, тому я тепер піхота. У мене син служить, йому 36 років і він кадровий військовий, то як я можу відсиджуватися? Я приїхав в столицю ще 2 березня, адже там була моя сім’я, та спочатку не було можливості повернулися до Бердичева. Спочатку хотів ступити о лав територіальної оборони, але там сказали, що вже набрали необхідну кількість людей. Дякуючи командиру своєї роти, я потрапив у батальйон «Паляниця» – і тепер тут разом з хлопцями, готуємося бити ворога».
Джерело: Народний тижневик “Субота”
