Підполковник ЗСУ Олексій Коваленко зустрів вторгнення російської армії 24 лютого на бойовому посту під Києвом. Старший викладач кафедри радіоелектронної боротьби Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова, офіцер з майже 30-ти річною вислугою, очолив розрахунок зведеної роти радіоелектронної боротьби у складі сил та засобів оборони міста Києва. Під час бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою російських окупантів він проявив особисту мужність – не допустив загибелі своїх підлеглих, однак сам загинув від вогнепальних поранень. Це сталося неподалік від села Демидів, де він народився і де зараз живуть його батьки. На початку війни село потрапило під окупацію на цілий місяць, і батьки Олексія Коваленко стійко пережили ці страшні дні.
Олексій у шкільні роки грав у духовому оркестрі
Олексій виріс у селянській родині, де змалку дітей привчали до дисципліни та праці, кожен мав свої обов’язки, які завжди виконував. Прадід Олексія був артилеристом і пройшов першу світову, двоюрідний дід воював танкістом у другій світовій. Батько Олексія теж мріяв стати військовим, але доля розпорядилася інакше – він працював водієм та механіком у селі. Зате сини – Олексій та молодший Сергій стали військовими. Полковник Сергій Коваленко зараз продовжує воювати за рідну країну, за себе і за брата.
Головним захопленням Олексія в шкільні роки стала гра на на баритоні в духовому оркестрі. Батьки Олексія згадують, що на початку восьмидесятих у село Демидів приїхав пенсіонер – військовий музикант Ярослав Глібович, який організував духовий оркестр. Діти прозвали його Слав Славич і дуже любили та поважали. 30 сільських хлопців з ентузіазмом почали вчитися грати і виступали з концертами в рідному селі та інших селах Київщини. Оркестр був для них великою родиною, де всі підтримували один одного.
Після школи Олексій вступив до Харківського військового університету.Першим містом служби стала Одещина. Олексій закінчив військові курси англійської мови, постійно самовдосконалювався, ріс як фахівець і згодом старший лейтенант був переведений до Житомирського військового інституту. Він викладав на кафедрі радіоелектронної боротьби, факультеті охорони державної таємниці та інформаційного протиборства. Сьогодні, у сучасній війні має велике значення радіоелектронне придушення засобів противника, а також інформаційне протистояння. Олексій виховав чимало молодих спеціалістів, які сьогодні виборюють свободу для рідної країни.
Олексій мріяв про подорожі всією сім’єю
Саме в Житомирі Олексій зустрів жінку, яку полюбив всім серцем і створив з нею сім’ю. Житомирянка Людмила народила доньку Ірину і сина Володимира.
За словами вдови Людмили, Олексій мріяв про те, як вони всією сім’єю будуть мандрувати, але служба забирала майже весь його час і за всі прожиті роки лише два рази вдалося разом вибратися на відпочинок. Людмила згадує, що називала Олексія “ходячою енциклопедією”, тому що він, здавалося, знає все на світі. Якщо діти щось запитували у неї, вона завжди їм казала, що потрібно звернутися до тата – він точно знає.
Для Олексія робота завжди була на першому місці, а вже особисте життя та матеріальні блага – на другому. Так сталося, що все життя вони з дружиною і дітьми жили у орендованих квартирах. Багато років Олексій стояв у черзі на отримання службового житла, але так і не встиг його отримати – війна все перекреслила…
Війна почалася для Олексія ще у 2016 році, коли він прийняв участь у АТО/ООС. Неодноразово був на спільних навчаннях з офіцерами країн НАТО, втілюючи нові методи навчання офіцерів згідно стандартам НАТО. Нерідко бував у відрядженнях, де застосовував свій чималий професійний досвід. В одному з таких перебував і напередодні вторгнення. У перші два дні повномасштабної війни він зробив все, щоб зупинити противника і врятувати своїх побратимів. Ціною свого життя. Герою було лише 46 років…
Посмертно підполковник Олексій Коваленко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Оприлюднена петиція
У лютому 2024 року на офіційному інтернет-представництві Президента України була оприлюднена петиція щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) та військового звання – полковник (посмертно) захиснику України – старшому викладачу кафедри радіоелектронної боротьби Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова, підполковнику Збройних Сил України Коваленку Олексію Володимировичу. Поки що вона набрала 9709 голосів із 25000 необхідних. Ще є два місяці, щоб набрати необхідну кількість, тому ті, хто знають, люблять та поважають Олексія Коваленка, хто схиляється перед його мужністю під час війни, повинні підтримати петицію.
У Житомирському військовому інституті встановлена меморіальна дошка на честь викладача, наставника, фахівця радіоелектронної боротьби, справжнього офіцера і патріота країни Олексія Коваленка, а в музеї зібрані біографічні матеріали про його життя і шлях офіцера. У 2023 році колектив військового інституту звернувся до міського голови Сергія Сухомлина та депутатського корпусу Житомирської міської ради з проханням надати житло родині загиблого офіцера, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
