На одній з вулиць Красносілки Чуднівської громади жителька села випадково побачила понівеченого чоловіка, побитого по-звірячому. Чоловік лежав непритомний біля її паркану. В ньому ледве впізнали 65-річного односельця – пенсіонера Петра Басюка. Це сталося біля шостої ранку сьомого квітня. Чоловіка доставили у лікарню, але його життя не вдалося врятувати. 10 квітня він помер.
Небажаного гостя били дерев’яною штахетиною
У відділі комунікації поліції Житомирської області повідомили, що поліцейські, які прибули на місце, зібрали докази причетності до події трьох юних односельців потерпілого. За попередньою інформацією, двоє парубків вирішили навідатися до родича одного з них. В будинку вони зустріли ще одного чоловіка, який видався їм небажаним гостем. Під час конфлікту хлопці виштовхали його з приміщення на вулицю та побили. Згодом до них приєднався ще один парубок, який завдав чоловікові численних ударів дерев’яною штахетиною. Після цього всі троє пішли геть. Поліція зібрала докази причетності до події двох хлопців 16 років і одного 17-річного жителя села. Всім повідомлено про підозру у вчиненні злочину…
“Петро любив випити, але був спокійний, добрий і не агресивний”
Кореспондент обласної газети “Субота” приїхала у Красносілку 12 квітня. Доречі, дорога до села просто “убита”. Невеличкі найжахливіші ділянки дороги в даний момент асфальтують, але це не вирішує проблему. Селяни кажуть, що два місяця тому в село взагалі не можна було доїхати, особливо після дощу. “Швидка” з Чуднова добирається до них мінімум 40 хвилин, так що хворі можуть і не дочекатися. Зі слів керівництва села, це дорога регіонального значення, тому кошти на її будівництво повинно виділяти ТОВ “Житомиравтотранс”.
– В нашому селі вже більше двох десятків років не траплялося таких жахливих подій, – говорить Олександр Ништун – староста Красносільського старостинського округу. – Тому ми не можемо збагнути, як таке могло статися. Пенсіонер Петро Басюк, який помер через жорстоке побиття, народився і виріс у нашому селі у багатодітній сім’ї. Одна із сестер досі живе у Красносілці. Петро після одруження переїхав на хутір Шевченко, що у семи кілометрах від нашого села. Там у нього хата, хазяйство. Є дружина, доросла донька, яка має свою сім’ю і живе окремо. Петро колись працював комбайнером, останні роки займався обслуговуванням меліоративних каналів. Не так давно у нього стався інсульт, після чого він вже не працював…
– Петро часто приходив до нас у село провідати родичів та знайомих, – продовжує староста. – Він любив випити, але завжди був дуже спокійний, не конфліктний, нічого поганого нікому не робив. Я не був свідком страшної події, але є інформація, що у суботу 6 квітня Петро зайшов до свого старого знайомого і залишився у нього на веранді ночувати, бо був напідпитку. Таке вже не раз траплялося, хазяїн не був проти, і в селі це добре знали. І тут до хати зайшов онук цього діда з товаришем. Вони почали його витягувати та виштовхувати звідси, а потім на вулиці почали бити. Згодом подзвонили третьому товаришу, щоб прийшов і допоміг винести Петра з подвір’я. Не знаю, де у хлопців взялася така агресія, але це жахливо…
“Хлопці вчаться у коледжах та технікумах, мають хороші сім’ї”
За словами Олександра Ништуна, всі три хлопця, які підозрюються у скоєному, після закінчення 9-річної сільської школи поступили у коледжі та технікуми Житомира та Нової Чорторії. У юнаків хороші сім’ї. У одного хлопця батько загинув на фронті, у другого дуже хворіє мати, і тому хлопцем зараз більше займається бабуся. А у третього хлопця – повна сім’я, мати і батько працюють, тобто все нормально. Після того, що трапилося, батьки всіх парубків поїхали до дружини Петра, покаялися, оплатили лікування чоловіка, словом, намагалися зробити все, щоб якось загладити провину, врятувати потерпілого, підтримати його сім’ю, але, на жаль, чоловік помер…
“Петро був знівечений так, що його впізнали лише по куртці”
Сестра Петра (жінка не захотіла назвати своє ім’я) дуже тяжко переживає втрату брата, постійно плаче і погано себе почуває, але все ж таки погодилася на розмову.
– З самого ранку сьомого квітня мене викликали для того, щоб я впізнала чоловіка, якого знайшли на дорозі, чи дійсно це мій брат. Петро був знівечений до невпізнання, з його обличчя зробили червоне місиво. Він ще намагався мені щось сказати, але тільки ворухнув головою, як з носу та рота ринула кров. Я змогла його впізнати тільки по куртці. Петро був весь мокрий, мабуть, хлопці його після побиття відливали водою з криниці. Мабуть, хотіли привести його до тями. Мій брат пролежав цілу ніч мокрий, він замерз, адже ночі ще холодні. Він був навіть без черевиків. Поряд з братом валявся його порваний ремінь, а на дорозі було видно слід, який говорить про те, що його волокли по землі… Його покинули побитого помирати біля сусідського паркану і навіть не надали ніякої допомоги, не викликали швидку. Боже, за що так з ним вчинили? Адже він був добрий, нікому зла не робив.
– Петро дійсно любив випити, але був хороший хазяїн, тримав корів, коней, у нього був трактор, – продовжує жінка. – Вони удвох з дружиною обробляли свій город. Донька вже доросла, має своїх троє дітей. Можна було жити і радіти… Доречі, сім’я одного з хлопців, якого підозрюють, живе зі мною по сусідству. Я з малечку знаю цього хлопця, навіть колись його гляділа. Нічого поганого про них сказати не можу, все тільки добре. Зараз його мати хворіє, і я роблю їй уколи. У нас хороші відносини. Але після страшної події ми ще не спілкувалися…
Хлопці нерідко вели себе зухвало
Журналістка поговорила також з шкільним вчителем юнаків Андрієм Яремчуком. Він розповів, що всіх хлопців знає ще з дитячого садочка, а потім вони вчилися в одному класі. Хлопці ніколи не відрізнялися зразковою поведінкою, у дитинстві бувало їх ставили у куток за якусь провину. В школі вони часто поводили себе зухвало. Самий спокійний із них був той хлопець, у якого батько загинув на фронті. Саме він прийшов тоді до хати свого діда з товаришем. Лідером у цій компанії завжди був хлопець, у якого хвора мати. У той вечір самі хлопці були нетверезі, і алкоголь, мабуть, викликав таку агресію. Треба сказати, що вони раніше частенько збиралися у хаті діда, де разом проводили час так, як хотіли… Що стосується Петра, то він дійсно любив випити. Іноді заходив до знайомих і просив налити сто грамів чи дати пару гривень на випивку, але навіть якщо йому відмовляли, він не ображався і просто йшов далі. Петро був миролюбний і не конфліктний чоловік…
Жителька села пані Тетяна розповіла, що Петро був безвинний і шкоди не робив. А хлопці, яких підозрюють, начебто і непогані, але іноді поводити себе зухвало.
Дуже шкода чоловіка, який помер такою страшною смертю. А ще шкода і самих юнаків, адже через свою дурість та невиправдану жорстокість вони можуть зламати собі життя. Звісно, що тільки розслідування поліції та суд розставлять всі крапки над “і”.
* * *
Слідчі слідчого управління ГУНП в Житомирській області повідомили всім трьом про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) КК України. За скоєне причетним загрожує від 7 до 10 років позбавлення волі.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
