У селі Івниця Житомирського району сталося жорстоке вбивство: чоловік розрубав сокирою голову своєму троюрідному брату. Мешканці села досі не можуть повірити в те, що сталося, адже вбивця – пенсіонер, який раніше ніколи не був агресивним і не ліз у бійки. Як могло таке трапитися? І за що пенсіонер убив свого родича, який молодше його на 15 років?
Тіло чоловіка знайшли у веранді будинку
Як повідомило житомирське районне управління поліції, надвечір 31 березня надійшло повідомлення про те, що у селі Івниця Волицької громади ймовірно було вчинено вбивство. На місце події приїхали правоохоронці із Андрушівки, Коростишева та Житомира. Вони встановили, що цього дня під місцевою крамницею за чаркою чоловік похизувався, що вбив односельця. Аби перевірити інформацію, правоохоронці оглянули обійстя 66-річного місцевого жителя. У веранді вони виявили тіло чоловіка без ознак життя з численними тілесними ушкодженнями. Загиблим виявився 51-річний односелець власника будинку.
Правоохоронці встановили, що напередодні між чоловіками виник конфлікт. Пізніше суперечка переросла в бійку. З’ясовано, що власник будинку серйозно травмував око односельцю, а, коли той впав на землю, спричинив кілька ударів сокирою по голові. Після вчиненого господар пішов спати. Наступного дня, виявивши мертвого односельця, накрив того брезентом та пішов до крамниці, де й розповів про подію.
Чоловіки були родичами, але особливо не товаришували
Журналістка обласної газети “Субота” приїхала у село Івниця, щоб дізнатися подробиць страшної події. Спочатку завітала у місцеву сільраду. Людмила Ясенчук – староста Івницького старостинського округу Волицької сільради – розповіла наступне:
– 51-річний Юрій Воловоденко, якого було вбито, офіційно ніде не працював, але підробляв у місцевому лісництві. Відомо, що раніше він тричі відбував покарання за крадіжки коней. А про його нападника – 66-річного пенсіонера Василя Демедюка люди знають мало. Він сам розповідав, що начебто колись служив десь у ракетних військах та в Афганістані, але чи дійсно це правда, невідомо. Обидва чоловіки народилися у нашому селі і прожили тут багато років. Вони не мали сім’ї, були самотні та любили випити. Чоловіки були троюрідними братами, але особливо не товаришували. При зустрічі могли разом випити чарку та поспілкуватися, і на тому все.
У суботу 30 квітня Василь пішов до колодязя по воду і зустрів Юрія, який їхав на підводі. Вони вирішили разом випити. Пішли до хати Василя, де і сталося вбивство…
Василь одразу у всьому зізнався
Віктор Решетніков – чоловік рідної сестри вбитого – так згадує події того рокового дня:
– Покійний Юрій раніше брав у мене коня з підводою, бо йому потрібно було кудись поїхати. Я йому позичив. А у суботу він повинен був коня повернути, але не повернув. У неділю мені подзвонив односелець і каже, що мій кінь з підводою стоїть біля обійстя Василя. Кінь там простояв всю ніч і зранку до нього ніхто не підходив. Я розсердився на Юрія, поїхав на машині до обійстя Василя і забрав свого коня з підводою. Добре, що до хати не заходив, адже я тоді і гадки не мав, що сталося. А згодом мені зателефонував ще один односелець і повідомив, що зараз сидить з Василем біля крамнички і той хизується вбивством Юрія. В це якось не вірилося. Я під’їхав до магазинчику, знайшов Василя і повіз його додому. Коли приїхали, Василь мені каже: “Ви тут у дворі посидьте, а я піду візьму рушницю і потім поговоримо.” Ці слова мене так налякали, що я одразу сів у машину і поїхав додому, де викликав поліцію. Коли прибули правоохоронці, ми всі разом поїхали знову до Василя. Його не було вдома. Ми наздогнали його на одній з вулиць села. Він спокійно йшов зі своїм собакою. Поліціанти його затримали та запитали, чи дійсно він вбив Юрка, і той одразу відповів: “Так”.
Чоловіки посперечалися – хто з них крутіший?
Староста села Людмила Ясенчук, яка була присутня при розмові правоохоронців з Василем, розповіла, що він і не думав нічого заперечувати. Розповів, що у суботу вони з Юрієм разом випивали, а потім у них виникла суперечка з приводу того, хто з них крутіший у житті і хто має більше життєвих здобутків. Вони почали вихвалятися однин перед одним. Юрій згадав всі свої “відсідки”, а Василь – свою службу. Василь казав, що навчений різним прийомам…
– Василь розповів, що Юрій начебто хотів його вдарити, – говорить староста. – Але Василь випередив гостя і вичавив йому око. Після цього він вирішив не залишати Юрія живим. Натягнув йому на голову пластиковий пакет, щоб бризки крові не забруднили хату, і вдарив обухом сокири. Але коли побачив, що жертва ще ворушиться, розрубав голову лезом сокири, щоб довести справу до кінця. Після цього Василь пішов спати. А у неділю прокинувся, побачив мертвого Юрія, накрив тіло брезентом та пішов у місцеву крамничку. Там знову випивав з односельцем та розповів йому про все, що сталося. Він і не думав тікати та ховати тіло…
Люди кажуть, що коли поліція затримувала Василя, його собака дуже нервував, бігав навколо хазяїна, скулив та постійно облизував його. Мабуть, відчував, що вони розлучаються надовго…
Коли журналістка підійшла до обійстя Василя, побачила старий занедбаний будинок і такий же покинутий сад. Собака, який лежав біля будинку, відразу нервово забігав по обійстю, а потім вискочив на вулицю. Люди кажуть, що собаку годують родичі Василя, але тварина дуже тоскує по хазяїну. Поряд з хатою чимало будинків, в яких ніхто не живе. Один із сусідів – Степан – розповів, що Василь – цілком адекватний чоловік. Бував і напідпитку, і тверезий. Але вони з сусідом майже не спілкувалися…
“Василь завжди любив вихвалятися”
Журналістка зайшла у крамничку, де Василь шокував односельця моторошною звісткою. Продавчиня, пані Людмила, підтвердила, що у неділю працювала у магазинчику.
– Я стояла за прилавком, а Василь з товаришем сиділи на вулиці за столиком і випивали, тому я не чула, про що вони говорили. А потім пішли розмови про те, що Василь нібито вбив Юрія. Я спочатку у це не повірила, адже Василь ніколи не був агресивним. Він завжди любив вихвалятися, бувало, прийде до крамниці і починає щось таке молоти язиком, що на голову не налазить. Дуже любив помудрувати, але у бійку ніколи не ліз. Що на нього найшло – невідомо…
* * *
Слідчі відділу поліції №2 (м. Коростишів) Житомирського райуправління кваліфікували діяння чоловіка за ч. 1 ст. 115 (Умисне вбивство) КК України. Його затримали та за погодженням Коростишівської окружної прокуратури повідомили про підозру. Чоловік визнав свою провину. Триває слідство.
Згідно з чинним законодавством умисне заподіяння смерті іншій людині тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
