Житомирянин Ігор Пєхтєлєв з народження майже не бачить – через післяродову травму у нього атрофувалися зорові нерви. Чоловік сказав, що це не завадило йому активно займатися спортом та здобувати призові місця на всеукраїнських змаганнях із скандинавської ходьби.
Ігор розповідає, що бачить лише обриси людей чи об’єктів — це дозволяє йому пересуватися містом без тактильної палиці чи поводиря. Але слабозорість, з його слів, це не привід складати руки та постійно сидіти вдома.
“Все своє життя я прожив в одному місті – Житомирі, то тут я можу більш-менш нормально рухатися. Я за стільки років вже знаю, що де знаходиться. Ті ж самі тротуари – вони ж не змінюються. Я зараз не про якість кажу, а про рельєф”, — каже чоловік.
Ігорю — 63 роки, він працював на підприємстві УТОС робітником. Тоді ж почав займатися спортом, зокрема, голболом, а з 2018 року — скандинавською ходьбою. За кілька місяців після початку тренувань став другим на всеукраїнських змаганнях у загальній категорії чоловіків. Нині спортсмен готується до чемпіонату України у Львові.
Зі слів Ігоря, спорт для слабозорих та незрячих це не лише можливість відволіктися від своїх проблем, а й нагода постійно спілкуватися та подорожувати. немає нічого не можливого, головне – не втрачати віру в себе.
“Мене надихнуло те, що, здається, у мене непогано все виходило. І зараз я їжджу майже на всі заплановані змагання, намагаюся на всі змагання потрапити. Навіть у 2019 році в Запоріжжі на змаганнях я пройшов 10 кілометрів і прийшов другим — срібло отримав тоді. Сам я собі не можу дозволити кудись поїхати – мені треба чи група людей, чи супроводжуючий, а так ми зібралися і поїхали в Київ, поїхали в Запоріжжя. От цьогоріч, я сподіваюся, що ми зможемо поїхати в Умань, у Київ і ще цього року у нас будуть змагання у Львові і я дуже хочу до цих міст поїхати”, — розповів Ігор.
Чоловік каже: хоче, аби якомога більше людей з інвалідністю не зневірялися та не зациклювалися на своїх хворобах, а долучалися до спорту та жили на повну.
“Не потрібно зневірюватися, що щось може не вийти – у всіх все вийде, подивіться на мене. Але кожен до цього має прийти самостійно. Хто хоче — той буде займатися, а хто не хоче — так і буде сидіти вдома на дивані із своїми проблемами”, — говорить Ігор.
