Вадиму Сліпченку з села Костянтинівка Романівської громади – 14 років. Хлопчика виховував батько, який зараз у зоні бойових дій. Нині Вадим живе з дідусем і бабусею, допомагає їм по господарству та чекає батька з фронту.
“Мама покинула їх, – розповідає бабуся Вадима Леонтіна Сліпченко. – Було дуже важко. Важко, що мами не було. Знаєте, дитина хоче маму. Баба є баба, дід є дід, а мама треба дітям. Але нічого, все минулося, все добре. Вже він великий”.
Леонтіна Сліпченко каже, що у них з чоловіком проблеми зі здоров’ям, тому по господарству постійно допомагає Вадим.
“Добрий онук, – каже бабуся Вадима Леонтіна Сліпченко. – Дідові допомагає, з кіньми допомагає. У нас є двоє коней, корова, кури, собачки є, то він пасе з дідом худобу, чергу пасе. Кролика годує”.
“Гній викидає, все робить, бабі допомагає на городі, в полі”, – додає дідусь Вадима Павло Сліпченко.
“Люблю прибирати на подвір’ї, в хаті, складати щось”, – зізнається Вадим Сліпченко.
Вадим хоче бути столяром, як його батько. Каже, що не бачив тата з 25 лютого, мріє про зустріч і виконує всі його настанови.
“Батько сказав слухати діда з бабою, сказав допомагати їм в усьому, – розповідає Вадим. – Сказав, що коли буде добре, то може відпустять на тиждень”.
Староста Прутівського старостинського округу Олег Гірук каже, що батько Вадима є опікуном хлопчика.
“Коли прийшла війна, батько Вадима пішов служити, – розповідає Олег Гірук. – Йому вручили повістку і він не відмовився. Хоча мав на це моральне право. І сьогодні ми піклуємося, щоб його повернули назад. Це все добре, він патріот, але у нього росте син і йому треба бути тут”.
Джерело: suspilne.media
