Від Олевська до Рокитного: де діяли 42 унійні церкви Полісся у XVIII столітті

Наприкінці XVIII століття від Олевська і Лугин до Городниці, Коростеня та Рокитного діяла церковна мережа, яка об’єднувала 42 унійні храми й каплиці. Сьогодні згадані в архівному документі населені пункти розташовані на території 13 громад Житомирщини та однієї громади Рівненщини.

Карту і перелік церков Барашівського деканату оприлюднив Віктор Головач. Автор посилається на матеріали Державного архіву Житомирської області: фонд 178, опис 53, справа 43.

Як унійні церкви об’єднали Полісся

У XVIII столітті значна частина сучасної Житомирщини перебувала у складі Речі Посполитої. Парафії східного обряду поступово переходили до унійної, або греко-католицької, церковної структури, яка визнавала владу Папи Римського, але зберігала візантійську літургійну традицію.

На Лугинщині до таких парафій у другій половині XVIII століття належали церкви у Лугинах, Бовсунах, Червоній Волоці, Калинівці, Остапах і Жеревцях. Церква у Липниках також була унійною, однак входила вже до Овруцького деканату.

Автор дослідження припускає, що поряд могли існувати й православні громади, які діяли напівлегально. Зокрема, місцеві перекази згадують про дві церкви в Лугинах на початку XIX століття, окрім католицького костелу.

Адміністративним центром Київської унійної митрополії був Радомишль. У місті містилися резиденція митрополитів, духовна семінарія та Свято-Троїцька кафедральна церква. Про Радомишль як митрополичий центр XVIII століття нагадують і збережені описи його церковних та господарських будівель.

У 1783–1784 роках деканом Барашівського деканату був Теодор Кондратович. Саме тоді 42 підпорядковані йому церкви відвідував із візитацією Василь Левицький гербу Рогаля, декан Браїлівський. Під час таких перевірок описували стан храмів, майно, парафії, духовенство та церковні книги.

Зміну конфесійної належності церков автор пояснює поширеним у тогочасній Європі принципом cuius regio, eius religio — «чия влада, того й віра». Політична належність території безпосередньо впливала на становище місцевих релігійних громад.

Подібні процеси відбувалися не лише на Житомирському Поліссі. Почаївський монастир у XVIII — першій третині XIX століття належав василіянам. Саме у василіянський період обитель значно розбудували, звели Успенський собор і коронували Почаївську ікону Богородиці.

Де розташовувалися 42 церкви й каплиці

У реєстрі за 1783–1784 роки назви подані польською мовою. Поруч наведено їхні сучасні українські відповідники та громади, на території яких нині розташовані ці населені пункти. Йдеться про церковні осередки, зафіксовані у візитаційних матеріалах, а не про 42 будівлі, які обов’язково збереглися до наших днів.

1. Андрієвичі — Andrzeiewicze, Ємільчинська громада.
2. Бараші — Barasze Miasteczko, Барашівська громада.
3. Білокоровичі — Białokurowicze, Білокоровицька громада.
4. Бондарівка — Bondarowka, Ушомирська громада.
5. Борове — Borowe, Рокитнівська громада Рівненської області.
6. Бовсуни — Bowsuny, Лугинська громада.
7. Хочине — Choczyn, Олевська громада.
8. Цвіля — Cwilla, територія сучасних Ємільчинської та Чижівської громад.
9. Чернігівка, каплиця — Czernihowka Kaplica, Овруцька громада.
10. Дідковичі — Didkowicze, Коростенська громада.
11. Глумча — Hłumcza, Ємільчинська громада.
12. Голиші, нині Калинівка — Hołysze, Олевська громада.
13. Городниця — Horodnica, Городницька громада.
14. Юрова — Jurowa, Олевська громада.
15. Красноволока, або Червона Волока, каплиця — Krasnowłoka Kaplica, Лугинська громада.
16. Колцкі, нині Калинівка — Kołzkie, Лугинська громада.
17. Копище — Kopyszcze, Олевська громада.
18. Куліші — Kuleszy, Ємільчинська громада.
19. Ласки — Laski, Народицька громада.
20. Лопатичі — Łopatycze, Олевська громада.
21. Лугини — Łuhiny, Лугинська громада.
22. Мяколовичі, нині Миколаївка — Miakołowicze, Ємільчинська громада.
23. Михайлівка — Michałowka, Коростенська громада.
24. Межирічка, нині Ємільчине — Międzyrzyczka, Ємільчинська громада.
25. Могильна, нині Поліське — Mohilna, Ушомирська громада.
26. Новаки — Nowaki, Коростенська громада.
27. Олевськ — Olewsko, Олевська громада.
28. Остапи — Ostapy, Лугинська громада.
29. Пашини — Paszyny, Коростенська громада.
30. Підлуби — Podłuby, Ємільчинська громада.
31. Рокитне — Rokitna, Рокитнівська громада Рівненської області.
32. Серби — Serby, Ємільчинська громада.
33. Сновидовичі — Snowidowicze, Рокитнівська громада Рівненської області.
34. Собичин, нині Покровське — Sobieczyn, Олевська громада.
35. Сущани — Suszczany, Олевська громада.
36. Васьковичі — Waskowicze, Коростенська громада.
37. В’язівка — Wiazowka, Народицька громада.
38. Вигів — Wyhow, Горщиківська громада.
39. Жадківка, або Ржадківка, нині Дружба — Żadkowka, Звягельська громада.
40. Замисловичі — Zamysłowicze, Олевська громада.
41. Жеревці — Żerewce, Лугинська громада.
42. Журжевичі, каплиця — Żurżowiec Kaplica, Олевська громада.

Як змінювалася конфесійна карта краю

Упродовж XVIII століття чимало православних парафій краю перейшли до унійної церкви. Зворотний процес розпочався після входження Правобережжя до Російської імперії та посилився після польського повстання 1830–1831 років, коли унійні структури почали примусово переводити до православної церкви.

Через перебудови, пожежі, війни та зміну конфесійної підлеглості далеко не всі давні храми збереглися. Водночас окремі назви з архівного переліку залишаються важливими точками культурної пам’яті. Так, сучасна церква Різдва Пресвятої Богородиці у В’язівці увійшла до переліку пам’яток Житомирщини, пошкоджених російськими ударами.

Карта Барашівського деканату поєднує знайомі сучасні міста й села в одну історичну мережу. Олевськ, Лугини, Бараші, Ємільчине, Городниця, Рокитне та десятки менших поселень наприкінці XVIII століття були частинами спільного церковно-адміністративного простору, центром якого залишався Радомишль.