За його грою житомиряни переходили з кінотеатру в кінотеатр: 3 жовтня згадують Віктора Косенка

Житомиряни приходили в кіно не лише заради фільму. У 1920-х за роялем міг сидіти молодий Віктор Косенко — і щоразу наживо вигадувати музичний супровід до німої стрічки. Сучасники згадували, що слухачі переходили за ним з одного кінотеатру до іншого. Саме в Житомирі композитор прожив майже десятиліття, створив камерне тріо, написав значну частину своїх творів і фактично сформувався як митець. 3 жовтня 2026 року минає 88 років від дня його смерті.

Віктор Косенко помер у Києві 3 жовтня 1938 року — менш ніж за два місяці до свого 42-річчя. Але значна частина його творчої біографії пов’язана саме з Житомиром. У біографії Меморіального музею-квартири Віктора Косенка житомирський період називають часом, коли навколо молодого музиканта сформувалося середовище, яке за насиченістю мистецького життя не поступалося столичному.

Ще дитиною міг зіграти Бетховена на слух

Косенко народився 23 листопада 1896 року в Санкт-Петербурзі, а дитинство провів у Варшаві. У родині любили музику, а здібності хлопчика проявилися дуже рано.

З історією про його дитинство пов’язана цікава деталь. Біографія музею стверджує, що вже у шість років Віктор, не знаючи нот, міг на слух відтворити «Патетичну сонату» Бетховена. У матеріалах Національної бібліотеки України імені Вернадського вказано інший вік — дев’ять років.

Тож щодо конкретної цифри джерела розходяться, але в одному сходяться точно: ще дитиною Косенко мав винятковий слух і міг відтворювати складну музику без нот.

Після навчання у Варшаві він вступив до Петроградської консерваторії. Композитор Олександр Глазунов, який очолював заклад, настільки високо оцінив його здібності, що Косенка звільнили від плати за навчання.

У 1918 році він опинився у Житомирі — і місто змінило його життя

Після закінчення консерваторії Косенко приїхав до родини в Житомир. Тут почав викладати фортепіано у музичному технікумі, багато концертував, акомпанував співакам і водночас писав власну музику.

Жив із родиною на Дмитрівській — у будинку №6 за тодішньою нумерацією, нині це Дмитрівська, 10. Будинок зберігся до нашого часу.

У Житомирі Косенко також познайомився з Ангеліною Канеп. 1920 року вони одружилися, а композитор удочерив її двох доньок — Ірину та Раїсу.

На життя заробляв музикою до німого кіно

Одна з найяскравіших сторінок житомирської біографії Косенка сьогодні звучить майже неймовірно.

У ті роки кіно було німим, тому покази супроводжував живий музикант. Косенко працював піаністом-імпровізатором і буквально створював звукову доріжку просто під час сеансу.

У спогадах, які наводить музей композитора, є особливо колоритна подробиця: глядачі переходили за Косенком із кінотеатру в кінотеатр, щоб слухати саме його гру.

Тобто для частини житомирян сам піаніст був не меншою принадою, ніж фільм на екрані.

Його камерне тріо дало понад сотню концертів

Житомирський період не обмежувався уроками та кіносеансами. Косенко організував камерне тріо: сам грав на фортепіано, Всеволод Скороход — на скрипці, Василь Коломойцев — на віолончелі.

Національна бібліотека України імені Вернадського наводить дані щонайменше про сотню концертів колективу для робітників, селян і військових. У матеріалах рукописного фонду йдеться навіть про понад 200 виступів у самому Житомирі та районах області.

Цікаво й те, що партнери Косенка не були професійними музикантами в сучасному розумінні: Скороход працював у школі й викладав природничі дисципліни, а Коломойцев був математиком. Водночас разом вони стали помітною частиною музичного життя міста.

Косенко помітив майбутню зірку української опери

У музичному колі Житомира Косенко спілкувався з родиною композитора Михайла Гайдая. Саме там він почув юну Зою Гайдай — майбутню зірку української оперної сцени.

Як раніше розповідала «Субота Онлайн», саме Косенко звернув увагу на музичні здібності дівчини й переконував її батьків дати їй професійну музичну освіту. Згодом Зоя Гайдай стала однією з найвідоміших українських оперних співачок ХХ століття.

Його ім’я досі стоїть на фасаді житомирського музичного коледжу

1929 року Косенко залишив Житомир і переїхав до Києва. Він викладав у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, згодом став професором, працював у Київській консерваторії.

Але зв’язок із Житомиром не зник. Уже 1938 року місцевому музичному училищу присвоїли його ім’я. Нині це Житомирський музичний фаховий коледж імені Віктора Косенка.

У 2025 році заклад відзначив своє 120-річчя. Таким чином ім’я музиканта, який приїхав до Житомира молодим випускником консерваторії понад століття тому, досі залишається частиною повсякденного культурного життя міста.

Для дітей він написав музику, яку грають і сьогодні

Косенко створював симфонічну, камерну, вокальну й фортепіанну музику. Серед найвідомішого — три фортепіанні сонати, камерні сонати, «Героїчна увертюра», «Молдавська поема», цикл «Одинадцять етюдів у формі старовинних танців».

Окреме місце займають «24 дитячі п’єси для фортепіано» 1936 року. Цей цикл став частиною музичної педагогіки й залишається у навчальному репертуарі юних піаністів.

Із 2001 року в Україні існує також мистецька премія імені Віктора Косенка — її присуджують за творчі здобутки у музиці для дітей та юнацтва.

Останнє житло стало музеєм

Навесні 1938 року тяжко хворий композитор нарешті отримав окрему квартиру в Києві. Прожив у ній зовсім недовго.

Після смерті чоловіка Ангеліна Косенко зберігала його рукописи, фотографії, листи та особисті речі. Згодом квартира перетворилася на меморіальний музей.

Під час Другої світової війни родина, евакуюючись із Києва, мала вирішити, що брати з собою. Як свідчать музейні матеріали, дві валізи заповнили не побутовими речами, а рукописами, фотографіями та цінними нотами Косенка.

Сьогодні в Меморіальному музеї-квартирі Віктора Косенка в Києві зберігаються його особисті речі, музичні рукописи й фотографії, а головна традиція лишилася незмінною — у цих кімнатах продовжує звучати музика.

88 років потому Житомир досі зберігає його сліди

Віктор Косенко прожив лише 41 рік. Він не дожив навіть двох місяців до 42-річчя.

Та у Житомирі й сьогодні можна побачити будинок на Дмитрівській, де він жив, музичний коледж його імені та пам’ятник композиторові. А за сухими датами лишається набагато живіший образ: молодий піаніст за інструментом у темному кінозалі, який щовечора вигадує нову музику до німого фільму — і публіка приходить знову, вже не лише заради кіно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Житомирський музичний коледж імені Віктора Косенка відзначив 120-річчя. Фото

Заклад, у якому починав викладати Косенко, сьогодні залишається одним із головних осередків музичної освіти Житомирщини.