Суботня інформація

Баранівська порцеляна: як маленьке місто Житомирщини стало відомим своїм фарфором

Посуд Баранівського фарфорового заводу із серії «Осінь»
Посуд Баранівського фарфорового заводу із серії «Осінь». Фото: Tatiana Markina
ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС В GOOGLE
ДОДАТИ ЗАРАЗ

Баранівка — невелике місто на Житомирщині, але його назву десятиліттями можна було побачити на денцях чашок, тарілок, ваз і сервізів. Тут робили не лише повсякденний посуд: баранівська порцеляна потрапляла на міжнародні виставки, у музейні колекції та приватні зібрання. Історія цього виробництва почалася ще на початку XIX століття.

Все почалося у 1802 році

Баранівський фарфоровий завод заснував 1802 року Михайло Мейзер, який до того працював на Корецькій фарфоровій фабриці. Виробництво виникло у маєтку Любомирських-Валевських.

Реклама

Для порцеляни була потрібна особлива сировина — каолінова глина. Частину її для підприємства завозили з-під Кашперівки, а згодом використовували сировину Дубрівського родовища.

Уже 1825 року підприємство отримало право позначати свої вироби державним гербом. Для фабрики це було свідченням визнання якості продукції.

Робили не тільки чашки

Асортимент у XIX столітті був набагато ширшим, ніж звичайний чайний посуд. У Баранівці випускали столовий і чайний посуд, аптечні вироби, декоративні вази, свічники.

Порцеляну розписували різними кольорами, золотили, використовували чорне, зелене, синє та блакитне тонування. Одним із характерних мотивів були рослинні орнаменти.

Форми й декор також змінювалися разом із модою. Для виробів перших десятиліть XIX століття дослідники відзначають риси пізнього класицизму, пізніше посуд ставав масивнішим, а наприкінці XIX — на початку XX століття майстри активно зверталися до декоративних форм попередніх стилів.

Реклама
Баранівська порцеляна. Фото: Agbarto
Баранівська порцеляна. Фото: Agbarto

Клеймо, яке сьогодні може розповісти історію речі

Особливо цікаві старі баранівські вироби з фабричними клеймами. У Музейному фонді України, наприклад, зберігається порцелянова кружка Баранівського заводу 1900–1920 років.

На її денці — клеймо із левом у геральдичній позі та короною, написом «BARANOVKA», монограмою «NG», пов’язаною з Миколою Гріпарі, та написом «FONDEE-1802».

Саме такі деталі сьогодні допомагають визначати походження старого посуду. Тож чашка чи тарілка, яка десятиліттями стояла у бабусиній шафі, може виявитися частиною історії одного з найстаріших порцелянових виробництв України.

У XX столітті рахунок пішов на мільйони

У минулому столітті завод значно розширився. За радянських часів тут виробляли близько 40 мільйонів одиниць продукції на рік.

Це були столові, чайні й кавові сервізи, вази, декоративні тарелі, різноманітні набори посуду та статуетки. В оздобленні використовували золочення і рослинні орнаменти, а на частині продукції з’являлися емблеми й написи, характерні для своєї епохи.

Реклама

Баранівські вироби експонували на міжнародних виставках у США, Канаді, Франції, Німеччині та інших країнах.

1950–1960-ті стали особливим періодом

Саме середина XX століття дала багато виробів, які сьогодні вже сприймаються не просто як посуд, а як декоративне мистецтво.

На виставці «Неповторна, незрівнянна: Баранівська порцеляна середини ХХ століття», яку у 2025–2026 роках проводив Національний заповідник «Софія Київська», представили близько 200 предметів заводу 1950–1960-х років: чайно-кавові сервізи, столову порцеляну, вази, предмети інтер’єру та малу скульптурну пластику.

У цей період художники експериментували з формою, кольором та орнаментами. Саме тоді народжувалися речі, які сьогодні особливо цінують колекціонери.

Серед відомих робіт — сервіз «Соняшник» 1959 року, чайний сервіз «Бутон» Дмитра Гоча та порцелянова композиція Оксани Жникруп «Український танок» 1954 року.

Реклама

Окрема сторінка цієї історії — люди, які працювали над формами та розписами. Ми вже розповідали, як у Баранівці творило подружжя художників Андрія та Лідії Дібрових і як працювала художня лабораторія заводу.

Клеймо на баранівській порцеляні. Фото: Agbarto
Клеймо на баранівській порцеляні. Фото: Agbarto

Заводу немає, а порцеляна залишилася

Підприємство припинило свою більш ніж двохсотрічну історію у 2010 році.

Але самі вироби пережили завод. Чашки, сервізи, вази та декоративні фігурки зберігаються в музеях і приватних колекціях. У Баранівці працює музей фарфору, де можна побачити продукцію різних періодів.

Тому стара чашка з квітами чи позолотою — це іноді значно більше, ніж просто посуд. Якщо на денці є баранівське клеймо, перед вами може бути маленький фрагмент понад двох століть історії Житомирщини.


Баранівська порцеляна на виставці у Києві

Реклама
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

У Києві запрошують на виставку шедеврів порцеляни з Баранівки. Фото

Сервізи, вази й порцелянова пластика Баранівського заводу: близько двохсот творів середини ХХ століття з музейних і приватних колекцій.

Хочете читати більше пояснювальних матеріалів про світ, людей, віру, науку та суспільство?
Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook. Обираємо теми, які справді змушують замислитися.

 

Реклама

Схожі матеріали

Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Реклама

Популярні новини

Реклама