Крик душі

«ВЧИТЕЛЬ РОКУ» ЧИ АНАХРОНІЗМ У ХХІ СТОЛІТТІ?

Новина про переможців конкурсу «Вчитель року», яка народилася після церемонії нагородження у стінах Житомирської ОДА, промайнула блискавкою у стрічці новин і нікого не зачепила. Або – майже нікого. А дарма.

Насправді конкурс «Вчитель року», який запроваджений Указом Президента України ще всередині 90-х років минулого століття, вже давно перетворився у анахронізм епохи, яка вимагає динаміки, креативу, але найголовніше  – розкутого у своїх методичних замислах вчителя-класовода чи вчителя – предметника. Натомість конкурс «Вчитель року» у сучасному його вигляді перетворюється на багатосерійне випробування для вчителя, який отримує доручення чи призначення «захищати честь чи імідж навчального закладу». І далі пішло-поїхало: відкриті уроки, створення власного сайту, презентації педагогічного досвіду, телевізійний «ролик» для подання до  журі. У що це перетворюється для вчителя і зокрема – його сімейного бюджету – питання окреме.  Але одразу ж виникає інше питання – а кому він потрібен, той конкурс? Учням чи їх батькам? Дуже сумнівно. Але кому він може  ще сподобатися чи видаватися за потрібне? Цього не скаже ніхто.

Ну, а провести церемонію нагородження конкурсу «Вчитель року» неважко. Приходьте у приміщення Житомирської ОДА, піднімаєтесь до малої зали і потрапляєте на урочистості. Зачитуються прізвища переможців, вручаються грамоти і подарунки і  далі всі дізнаються, що переможці конкурсу «отримують право» захищати честь області на 3-му чи 4-му (нехай навіть на 5-му) етапі конкурсу «Вчитель року». Знову ж таки – у онлайн – режимі, в умовах локдауну чи червоної зони. І нікого не цікавить така особлива деталь: а скільки діток серед міських і особливо – серед сільських школярів мають в Україні  реальну можливість навчатися у тому,  вже трохи забалаканому,  онлайн – режимі? А було б цікаво дізнатися  чи провести конкурс серед областей, або – серед громад України стосовно налагодження інтернет – покриття чи інтернет-звязку там , де ще поки що живуть українські діти. А ми кажемо – «ВЧИТЕЛЬ РОКУ». Як ото було  колись – «молодой гвардеец пятилетки». Ще не забули?

Сидір Ковпак

Схожі матеріали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

Залишити коментар Facebook

Меню