Напис на меморіальній дошці поету Саші Чорному змінили. У реченні: “жив відомий російський поет, прозаїк” слово “російський” заклеїли.
Сьогодні це будівля міського центру творчості дітей та молоді у Житомирі на майдані Корольова, 12. В сюжеті Ольга Швайко, житомирянка, обурювалась, що досі є такі меморіальні дошки у Житомирі та в інших містах України. За її словами, не повинно бути пам’яток діячам, які дотичні до творення російської культури.
Після публікацій у ЗМІ топонімічна комісія міської ради вивчила це питання, каже Світлана Ольшанська, перша заступниця Житомирського міського голови.
“Краєзнавці та історики досліджували постать Саші Чорного та підстави встановлення пам’ятної дошки. Комісією одноголосно було прийнято рішення: забрати слово “російський”, тому що Саша Чорний мав більший стосунок до Житомира, ніж до Росії”, – розповіла чиновниця.
Ольга Швайко каже, що після виходу сюжету 27 січня через декілька днів побачила, що слово “російський” на меморіальній дошці заклеїли. Житомирянка каже, що цей крок її не влаштовує.
“Влада прикрила це, аби було менше розголосу. Ніхто не хоче дивитися в корінь. Адже молодь, з якою я спілкуюся, не розуміє: чому дошка встановлена поету, що писав російською, а не тим особистостям, які багато зробили для України, для її державотворення? Я знаю думку старших краєзнавців нашого міста і, хоча я проти ейджизму, я вважаю, що їхні погляди далеко застарілі. У нас ніде не вивчають творчість Саші Чорного, і це мене тішить і радує”, – говорить Ольга.
Вікторія Венгерська, завідувачка кафедри історії України Житомирського університету імені Івана Франка каже, що радянська влада намагалася стерти пам’ять про поета, прозаїка та сатирика Сашу Чорного. Про нього почали писати і згадувати під час “перебудови”. Поет був емігрантом, який не визнав радянської влади. Він жив спочатку у Німеччині, потім у Франції.
“Як журналіст Саша Чорний розпочинав на сторінках Житомирсько-Волинського вісника. У 1904 році було опубліковано першу його журналістську роботу. Багато нарисів автор присвятив театральному життю Житомира початку XXстоліття. Саша Чорний належить до категорії тих сатириків, які змальовували і викривали всі вади тогочасного російського суспільства. Однією із причин відрахування його із гімназії №2, де він навчався, була його сатира на місцевих чиновників, які до святкування Великодня, вирушили на привітання до губернатора. Він у йому властивій формі це описав, що і стало причиною, аби відрахувати його із лав учнів цієї гімназії. У часи імперії недивно, що він використовував російську мову, адже у той час переважна більшість етнічних українців змушені були використовували російську мову. В його творчості, в його стилі ми зустрічаємо окремі слова, терміни, що вказують на його український та єврейський досвід”, – говорить Вікторія Венгерська.
За її словами, та частина українського суспільства, яка наполягає на необхідності руйнації і знищенні всіх пам’яток, які хоча б опосередковано пов’язувалися із російським періодом, Російською імперією, нагадують більшовиків.
“Ми маємо підходити до цього питання максимально зважено, – каже Вікторія Венгерська. – Це дуже важливо. Якщо ми зараз все знищимо, ми, фактично, власними руками віддамо Росії право претендувати на історичний та культурний спадок. Ми за приклад маємо брати керівництво американських галерей, коли було прийнято рішення про визнання художників таких як Іван Айвазовський, Ілля Рєпін не російськими, а українськими. Ми маємо долучитися до того, аби вписати в українську культуру найбільш відомих представників світової культури, до якої, безумовно, належить Саша Чорний”.
Саша Чорний – або ж, як його звуть насправді, Олександр Глікберг, – з 1898 року по 1905 рік проживав у Житомирі.
“Цей період є цікавим для нашого міста, оскільки Житомир у цей час був адміністративним центром Волинської губернії. Якщо говорити про важливість цієї постаті, то пов’язується вона, у першу чергу, з тим, що він, як молодий початківець, сатирик, есеїст, поет і прозаїк у своїх творах відобразив щоденне життя міста цього періоду. Особливістю тогочасного міста є осілість євреїв у Житомирі, які, як і поляки, формували неповторний колорит Житомира. Саша Чорний у власних творах змалював кращі куточки нашого міста: це і сквери Житомира, і парк Житомира, і набережні Тетерева та Кам’янки”, – говорить Вікторія Венгерська.
Наразі науковиця підготувала обґрунтування щодо необхідності збереження пам’ятної дошки Саші Чорному на тому місці, в якому на той час розташовувалась гімназія №2. Там, де поет мешкав разом зі своїм опікуном Костянтином Роше. Завідувачка кафедри історії каже, що топонімічна комісія ще працюватиме над дослідженням творчого внеску у розвиток України поета Саші Чорного.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
Джерело: suspilne.media
1 коментар.
Дебілізм ! Причому Саша Чорний до путінських ракет ?