Над червоним маком розправив крила птах, у забарвленні якого ніби зібрали всю літню палітру: каштанову спину, золотисте горло, бірюзове черевце й зеленкувато-сині крила. Цю мить зафіксував фотограф природи з Бердичева В’ячеслав Міщенко.
На світлині — бджолоїдка звичайна, або щурка європейська, з науковою назвою Merops apiaster. За даними українського орнітологічного довідника «Пернаті друзі», цей вид гніздиться майже по всій території України, за винятком гірських районів, а під час сезонних перельотів може траплятися скрізь.
Бджолоїдка трохи менша за голуба: довжина її тіла становить приблизно 27–30 сантиметрів, а вага зазвичай не перевищує 80 грамів. Самці й самки забарвлені настільки подібно, що здалеку їх майже неможливо розрізнити.
Наприкінці липня шанс зустріти цих птахів особливо високий. Молоді бджолоїдки вже вчаться самостійно полювати, а родинні групи починають збиратися у зграї перед далекою дорогою.
Де шукати бджолоїдку на Житомирщині
У густому лісі її майже не побачиш. Бджолоїдки люблять відкриті, добре прогріті сонцем місця, де багато великих комах: луки, пасовища, долини річок, поля, яри та околиці водойм.
Для гніздування їм потрібен крутий піщаний або глинистий схил. Це може бути берегове урвище, стінка яру, старий піщаний кар’єр або навіть висока купа ґрунту. У схилі пара викопує довгий тунель, який нерідко сягає приблизно метра. Наприкінці розташована невелика гніздова камера.
На Житомирщині шукати бджолоїдок варто біля піщаних кар’єрів, відкритих берегів річок, луків і польових доріг. Птахи часто сідають на сухі гілки, паркани та електричні дроти, звідки видивляються здобич. Колонію легко помітити за численними круглими отворами у стрімкому схилі, однак підходити до нір близько не варто: птахів краще спостерігати здалеку.
В Україну більшість бджолоїдок прилітає у перші дні травня. Осінній рух починається наприкінці липня або на початку серпня, а найчастіше останні зграї залишають країну у вересні. Іноді окремі птахи затримуються значно довше.
Зимувати вони летять не просто «у теплі краї». Бджолоїдки зі східноєвропейських популяцій долають тисячі кілометрів до Східної та Південної Африки. Навесні птахи знову перетинають пустелі й моря, щоб повернутися до місць гніздування.
Який звук вона видає і як полює
Бджолоїдка не співає довгих мелодій. Її голос — м’яке, трохи розкотисте «прріп-прріп» або «крюп-крюп». У польоті птахи постійно перегукуються, тому зграю нерідко спершу чують високо в небі, а вже потім помічають. Послухати записи голосу бджолоїдки можна у міжнародній фонотеці Xeno-canto.
Попри назву, бджолоїдка харчується не лише бджолами. Вона ловить у повітрі ос, джмелів, шершнів, бабок, метеликів, жуків та інших великих комах. Птах стрімко злітає із гілки чи дроту, хапає здобич на льоту й повертається на своє місце.
Із комахами бджолоїдка поводиться дуже вправно. Вона кілька разів ударяє здобиччю об тверду гілку, знерухомлює її та видаляє жало. Молодим птахам доводиться вчитися цього прийому, тому батьки продовжують підгодовувати їх і після вильоту з нори.
Бджолоїдки часто живуть колоніями. Поруч можуть гніздитися десятки пар, а біля схилу майже безперервно чути голоси й видно птахів, які приносять комах пташенятам. У кладці зазвичай буває від чотирьох до семи яєць.
Хто зробив світлину
В’ячеслав Міщенко — фотохудожник із Бердичева, відомий світлинами дикої природи, птахів, комах, грибів та найдрібніших мешканців лісу. Його роботи легко впізнати за м’яким природним світлом і вмінням упіймати коротку мить, яку людина зазвичай не встигає помітити.
В інтерв’ю UAnimals фотограф розповідав, що працює зубним техніком у військовому шпиталі, а захоплення природою і фотографією успадкував від батька. Перший фотоапарат «Смєна» він отримав у десятирічному віці.
Цікаві історії про природу Житомирщини — поруч із вами.
Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook. Помічаємо те, повз що легко пройти.
