Світ

У Китаї самоізоляція триває навіть… 56 днів

Завдяки стратегії Zero Covid карантин після в’їзду до КНР – один з найсуворіших у світі.

Кордони комуністичного Китаю, звідки світом поширилася пандемія коронавірусу, залишаються зачиненими для більшості іноземців із березня минулого року. А ті з них, кому Пекін дозволяє в’їзд, мусять бути готовими до багатьох незручностей. Усе через китайський підхід Zero Covid («нуль ковіду»), завдяки якому карантинні обмеження у КНР — одні з найсуворіших у світі. Зокрема, у розташованому на півночі Китаю місті Шеньяні самоізоляція особи, яка прибула до країни з-за кордону, триває аж… 56 днів: 28 днів карантину в спеціальному готелі й 28 днів карантину вдома (або за місцем перебування).

«Обережність китайців помітна вже у літаках авіакомпаній КНР, — ін­формує портал Польського те­лебачення. — На рейсі Air China, що летить із Варшави до Тайю­аня на півночі Китаю, бортпро­відники у захисних медичних костюмах замість гарячих страв роздають загорнуті у фольгу мелені котлети. Чимало паса­жирів-китайців також мають на собі таке вбрання на міжнарод­них рейсах, аби захиститися від інфекції.

Китайська влада дозво­ляє лише прямі рейси до КНР, а таких небагато. Наприклад, із Польщі — двічі на тиждень. Квит­ки принаймні втричі дорожчі, ніж до пандемії, а рейси часто скасовуються. Перед вильотом треба зробити два тести на Covid-19, ПЛР і серологічний — у лабораторії зі списку, затвер­дженого посольством КНР.

Лише у Китаї мандрівники ді­знаються, де саме їх розмістять для проходження карантину, скільки це їм коштуватиме і які для них діятимуть обмеження. Навіть тривалість карантину не визначена заздалегідь, оскіль­ки у різних регіонах Китаю чин­ні власні правила, які часто змі­нюються.

«Карантинний готель — це ло­терея», — попереджають на фо­румах у соцмережах іноземці, які живуть у Китаї, після повер­нення до цієї країни. Зазвичай прибулі до КНР проходять ка­рантин у готелях середнього класу, це коштує за ніч із хар­чуванням 250 злотих (близько 1655 гривень). «Кому пощасти­ло, той зупиняється у просторих і чистих номерах, інші скаржать­ся на бруд і тарганів. А хтось си­дить два тижні у кімнаті з вікна­ми, що виходять на стіну іншої будівлі»…

Після того, як особа, що при­була до Китаю, увійде до номе­ра карантинного готелю й за­чинить за собою двері, їх не дозволяється відчиняти протя­гом двох тижнів. Винятки — пер­сонал приносить їжу та виносять брудний посуд і сміття, медики роблять тести на коронавірус. Готельний коридор — під нагля­дом відеокамер. Вікно у номері можна тільки злегка привідчи­нити. «Деякі люди можуть почу­ватися на самоізоляції пригніче­ними», — пояснює карантинний наглядач у Тайюані, доктор Лю. Мовляв, аби комусь не спало на думку з того вікна стрибнути…

Іноземці або китайці, які при­літають з-за кордону до Пекіна, повинні пройти там 21-денний карантин. У Гуанчжоу — 14 днів самоізоляції у готелі, потім тиж­день домашнього карантину і ще тиждень «медичного спосте­реження». Але усі рекорди по­бив Шеньян на півночі Китаю: 28 днів карантину в готелі плюс 28 днів карантину вдома.

Правила самоізоляції також різні. У деяких містах можна за­мовити їжу ззовні, в інших до­зволено лише ту їжу, яку надає карантинний готель. У Тайюані персонал готелю щоранку міряє гостям температуру, а в інших ті роблять це самостійно, повідо­мляючи про результати каран­тинного наглядача.

Під час карантину прибулим неодноразово роблять тести на Covid-19. В одних містах мазки беруть з носа, в інших — з гор­ла. А у людей, які прибувають до Пекіна, часто беруть також анальні мазки. Як стверджує китайська влада, це дозволяє провести більш детальне об­стеження. Крім того, особам, що перебувають на карантині, треба двічі здавати кров для се­рологічного дослідження.

Доктор Лю задоволений, тому що всі тести у його групі негативні. «Це виняток. Зазви­чай є бодай один позитивний тест, — розповідає карантин­ний наглядач. — Тоді інфікова­ного везуть до лікарні, а до всіх інших у цій групі ставляться як до осіб, що близько контакту­вали з інфікованим, і щодня ро­блять їм ПЛР-тести». Останній — за день до завершення ка­рантину. Тоді двічі беруть мазки й кров — один набір для влади міста, другий для влади про­вінції. Якщо якийсь із цих тес­тів буде позитивним, їх повто­рюють.

Після свого виходу з ка­рантинного готелю особи, що прибули до Китаю, вируша­ють, кому куди треба. Санітарні служби тих міст, куди прямують мандрівники, про їхнє прибуття вже знають. У Гуанчжоу праців­ники в захисних костюмах че­кають на прибулих у «рукаві», яким пасажири виходять із лі­така, і за рахунок «клієнтів» ве­зуть їх на «швидкій» до місця їх­нього проживання.

У дверях квартири, де про­ходить наступний етап каран­тину, встановлено датчики, а в коридорах — камери, бо кварти­ру не можна покидати ще тиж­день. Домашній карантин та­кож передбачає проведення ПЛР-тестів — першого й остан­нього дня. Після цього настає період «медичного спостере­ження», під час якого прибу­лі мусять повідомляти медиків про температуру тіла. «Медич­не спостереження» завершу­ється черговим ПЛР-тестом.

Обов’язковий карантин у Китаї є одним із найтривалі­ших у світі. Він поширюєть­ся як на громадян КНР, так і на іноземців, причому незалеж­но від того, вакциновані вони чи ні. Деякі епідеміологи вва­жають, що наукового обґрун­тування для такого тривалого періоду ізоляції немає. Але ки­тайська влада наводить такий аргумент: були випадки, коли коронавірус виявляли у ман­дрівників аж через понад три тижні після їхнього прибуття до Китаю, — попри те, що всі їхні попередні ПЛР-тести були не­гативними”.

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн

Схожі матеріали

Лютий 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829