31 грудня 2020 року не стало актора, який зіграв Жофрея де Пейрака.
Цей актор, який здобув популярність своїми театральними виставами та ролями у фільмах, особливо відомий як Жофрей де Пейрак з культових фільмів про Анжеліку. Мало хто знає, що цей кумир мільйонів жінок має українське коріння – його батько, азербайджанець Андре Оссейнофф, народився в Самарканді та переїхав до Берліна, де зустрів Ганну Мінковську, уродженку Києва. Родина переїхала до Франції, де 30 грудня 1927 року народився Абрахам Оссейнофф, який пізніше став відомим як Робер Оссейн.
Улюблена страва – борщ
Сім’я ледве зводила кінці з кінцями. Батько, Андре, був професійним музикантом і композитором, але його твори не знаходили популярності, і їх ніхто не купував. З часом, коли син, Робер Оссейн, став режисером, він вирішив використати музику батька у своїх фільмах. Мати грала в театрі, але не отримувала головних ролей, і оплата для акторів була невисокою.
Андре брав на себе виховання сина, навчаючи його музиці та закладаючи любов до мистецтва. Хлопчик часто змінював школи через фінансові труднощі, а його успішність в точних науках була обмеженою. Мати ділилася з сином спогадами про свою батьківщину, а також готувала страви, які нагадували про їхні корені. Борщ став улюбленою стравою у сім’ї, і Робер, спостерігаючи за готуванням матері, вивчив це мистецтво і став самостійно готувати його у дорослому віці.
Як Абрахам став Робером
Абрахам Оссейн не отримав атестат, так як не зміг успішно вивчити всі предмети. Він вирішив залишити школу і приступити до праці. Почавши з різних робіт, від помічника по господарству в багатій сім’ї до продавця, офіціанта та охоронця в готелі, Абрахам робив все можливе, щоб забезпечити собі засоби до існування.
Вирішивши стати актором, отримав впевненість у своїх силах, хоча на початку своєї кар’єри він не заробляв великої кількості грошей і навіть потребував фінансової підтримки для оплати навчання. Основи сценічної майстерності він вивчав у відомій паризькій студії “Червоний голубник” під керівництвом Рене Сімона.
Незабаром режисери почали звертати увагу на Оссейноффа, спочатку в театрі, а потім і в кіно. Невеликі ролі визначалися не особливо великим гонораром, тому Абрахам брав будь-яку доступну роботу. Проте важливо відзначити, що ці ранні виступи не можна було вважати визначними в його кар’єрі.
Одними з найбільших труднощів було вирішення проблеми житла. Оссейн часто блукав в пошуках деякого місця для ночівлі, іноді просто перебуваючи на вокзалі. Режисер-початківець Роже Вадим рятував ситуацію, тимчасово дозволяючи Абрахамові залишитися у нього. Цей акт дружби визначив подальший шлях двох французьких артистів з українським корінням.
Першою роботою Оссейноффа, який тоді вже обрав собі визначний псевдонім Робер Оссейн, була роль у фільмі “Мерзотники потрапляють у пекло”, де його партнеркою стала молода актриса Марина Владі, яка стала його майбутньою дружиною. Через рік вони знову зустрілися на знімальному майданчику екранізації “Злочину та покарання”, де Оссейн виконав головну роль. Проте на той момент їхні романтичні відносини ще не виникли. У комедії “Порок і чеснота”, режисером якої був його друг Роже Вадим, Робер ділив екран з Анні Жирардо і Катрін Деньов, а в стрічці Крістіана Жака “Мадам безтурботність” – зіграв разом із Софі Лорен.
Ледве не відмовився від ролі графа де Пейрака
А втім, минуло майже двадцять років, перш ніж Оссейн отримав роль, яка прославила його на весь світ, – він зіграв Жофрея де Пейрака, коханого Анжеліки з екранізації романів Сержа та Анн Голон. Цікаво, що актор мало не втратив головний шанс у своєму житті: він хотів відмовитися від ролі, що, втім, було не дивно, адже згідно зі сценарієм, граф де Пейрак був потворним і старим горбуном із жахливим шрамом через все обличчя. Але творці фільмів – режисер Бернар Бордері та продюсери – пішли на небачені поступки: вони дозволили Оссейну зробити свого героя таким, яким бачить його він сам. Так, з усього “набору” потворних якостей Жофрея йому дісталися лише кульгавість і шрам, що в поєднанні з неймовірною чарівністю самого Оссейна були зовсім не страшні.
Фільми про Анжеліку з грандіозним успіхом йшли по всьому світу, при цьому чоловіча його половина була закохана в Мішель Мерсьє, що зіграла головну роль, а жіноча – в Робера Оссейна. Шанувальники не давали актору проходу – причому в буквальному значенні слова: вони чатували на вулицях і кидалися йому в ноги. Згодом актор втомився від своєї популярності, він намагався “перебити” образ Жофрея, знімаючись у таких гідних фільмах, як “Знедолені”, “Професіонали”, “Кохання краще, ніж життя” – ця картина вийшла на екрани вже після смерті актора. Усього на рахунку актора більш ніж 90 (!) кінострічок, але для глядачів він так і залишився Жофреєм де Пейраком.
Театральний режисер – новатор
За межами Франції мало хто знає про роботу Оссейна в театрі, але там йому вдалося зробити не менш приголомшливу кар’єру, ніж у кіно. Він працював художнім керівником двох театрів – у 70-60-х роках Народного театру Реймс, у 2000-х – Театру Маріньї. Його музами були Ізабель Аджані та Ізабель Юппер, а його постановки мали незмінний успіх у театралів – так, виставу “Людина на ім’я Ісус” подивилося 700 тисяч глядачів, що є рекордом відвідуваності. Робота Оссейна-режисера викликала інтерес через його новаторський підхід до постановок: він активно залучив у них глядачів, які почувалися повноцінними учасниками дії.
“Я тричі починав життя спочатку”
Про своє особисте життя Оссейн говорив коротко: “Я тричі починав життя з чистого аркуша”, хоча насправді він одружувався чотири рази, але один з цих шлюбів з трагічних причин не став офіційним.
Вперше Оссейн одружився з однією з найкрасивіших актрис французького кіно Мариною Владі, яка була молодшою за нього на 10 років. Закоханий актор скуповував усі листівки із зображенням Владі та колекціонував газетні та журнальні статті про неї. Він намагався привернути увагу Марини, але вона не відповідала йому взаємністю, проте Оссейн не поступався. Він навіть запропонував Владі роль у своїй картині, і в результаті вона здалася. У шлюбі, який тривав 4 роки, народилося двоє синів – Ігор та Петро, які продовжили творчу династію Оссейнів: Ігор став актором, як батько, а Петро музикантом – як дід. Незважаючи на розлучення, Владі та Оссейн зуміли – у тому числі й заради дітей – зберегти добрі стосунки.
Другою дружиною Робера Оссейна стала Катрін Ельяччев, психоаналітикиня та авторка праць з психіатрії та культурології. Вона була молодшою за чоловіка на 20 років, але незважаючи на значну різницю у віці, їхній 15-річний шлюб був міцним, і результатом їхнього союзу став син Ніколя.
Новим коханням актора стала актриса Мішель Вотрі, стосунки з якою стрімко наближалися до весілля. Однак сама доля чинила опір цьому шлюбу: Робер і Мішель потрапили в автомобільну катастрофу, у якій дівчина загинула, при цьому сам актор залишився живим. Його доправили до лікарні непритомного, через що в пресі з’явилися повідомлення про смерть Оссейна, і батьки Мішель навіть замовили для них спільний пам’ятник. Дізнавшись про те, що зять живий, вони хотіли замінити пам’ятник, але Робер попросив їх цього не робити, сказавши, що з загибеллю коханої жінки померла частина його душі.
Душевний надлом Оссейна змогла “вилікувати” його третя дружина – актриса Кендіс Пату, вони одружилися в 1976 році і прожили разом понад 40 років, у цьому шлюбі народився четвертий син Робера – Жульєн.
93 свічки на іменинному торті
Робер Оссейн помер 31 грудня 2020 року у лікарні комуни Ессе-ле-Нансі. Його не стало невдовзі після того, як він загасив свічки на іменинному торті, який принесли рідні – актор святкував своє 93-річчя. Причиною смерті став коронавірус, з яким його і госпіталізували незадовго до цього.
Джерело: Oboz.ua
