Один з тих, хто формував молодше покоління львівського протестного руху наприкінці 1980-х: “Товариство Лева”, Студентське братство, самвидавчий ще “Поступ” з його “Більше поту – менше крові”.
«Тоді шлюзи були відкритими, тоді був свіжий вітер і була потреба дерзати. Відкривалися нові простори самореалізації, розвитку країни, суспільства. Вони кликали нас…» (Ігор Марков)
Потім, вже в 1990-х заснував альтернативний до (пост)совдепівської науки політологічні центр “Генеза”, довго писав – це стало мемом серед знайомих, бо думки любив занотовувати на різних клаптиках паперу, що траплялися під руку – кандидатську дисертацію, точніше сказати дисертації, адже кілька раз міняв теми, поки не захопився вивченням нової хвилі трудової міграції, з чим і увійшов в академічну науку, ставши засновником відділу соціальної антропології – першого в Україні інституалізованим її осередком – в Інституті Народознавства НАН України: соціодинаміка та ідентичності, політичний процес, соціальні спільноти та спілкування, міграції.
«Виникає питання: що таке соціальна антропологія? Ми для себе це визначили як науку, яка досліджує людину і середовище її буття в поточному та історичному часі. Історія як наука набирає іншого змісту: реконструкція минулого в перспективі та ретроспективі через життєві історії та життєдіяльність окремої людини. Соціологія так само вийшла за межі суспільств, стала принципом дослідження соціальних мобільностей, які є крос-кордонними, які перетинають кордони буття окремих спільнот і окремих суспільств. Схожі процеси відбуваються і в інших науках. Та й сама наукова дисципліна вже стає радше необхідним набутком пізнавальної культури, але саме пізнання світу та людини стає вже уділом не дисципліни як галузі знань, а тематичним проектуванням. І, власне кажучи, це проектування потребує об’єднання зусиль представників різних знань: і гуманітарних, і природніх. І на наших очах відбулось утвердження поняття гуманітаристика. Тобто, фактично ми, історики, соціологи, етнологи, психологи, об’єднуємося цим поняттям перед нинішнім світом. І, власне кажучи, це дослідження чи напрями, в яких ми провадимо ці дослідження, є соціальні спільноти, рухи, явища, нарешті вивчення соціодинаміки, структур, ідентичностей. І нарешті можемо сказати, що соціальну антропологію визначає прямування до інтерпретативного бачення культури, формування моделей до розуміння феноменології соціокультурних процесів.» (Ігор Марков)
Відійшов, як пишуть в некрологах, після тривалої тяжкої хвороби. Ігор, будучи років три тому в Сполучених Штатах, випадком, під час рутинного обстеження (отримав травму), виявив меланому шкіри. Обов’язкове для візи медичне страхування дало можливість ургентного лікування, яке можна було вже медикаментозно продовжувати в Україні, що подарувало майже тридцять місяців життя. Війна перервала лікування і, коли з’явилась можливість його продовжувати, виявилося запізно.
