Кирило Марач – один із тих, чию молодість і життя забрала ця визвольна війна. Він свідомо обрав військову справу та боронив країну на різних напрямах. Загинув під час звільнення Харківщини. Тепер рідні, близькі та друзі вшановують пам’ять загилого Героя з Житомирщини.
“Після війни хотів побудувати будиночок в лісі та бути лісником. Він дуже любив природу, рибалити. Мав хобі – мисливство. Попри це був професійним військовим, хорошим розвідником. У ЗСУ прийшов з цивільної професії і спершу був водієм, але мріяв стати розвідником, що йому й вдалося зробити у 2017-му. Останні два роки життя займав посаду командира розвідвзводу. Кирило був прекрасним сім’янином, любив наших донечок – 12-річну Олександру та 14-річну Настю. Війна забрала його у нас всіх назавжди і не дала здійснитися задуманому”, – говорить Людмила Марач.
Її чоловік – 36-річний Кирило Марач, загинув у серпні 2022 року, коли разом з підрозділом одним із перших звільняв опорні пункти на Харківщині.
Зі слів побратимів, додає дружина, все йшло за планом, але з одного із підвалів вибіг російський окупант і почав хаотично стріляти по українських військових. Марач закрив собою одного з бійців та отримав поранення в ноги і пах, йому наклали турнікети і спробували транспортувати в госпіталь у Краматорськ. Дорогою у чоловіка двічі зупинялося серце, його довезли у медзаклад, але там він помер.
“Того орка хлопці ліквідували, але Кирила це вже не могло врятувати”, – додає Людмила.
Разом з доньками, побратимами чоловіка та його однокурсниками 5 грудня – напередодні Дня ЗСУ, вона завітала у Поліський національний університет у Житомирі. Кирило був одним зі студентів цього ЗВО, навчався на факультеті лісового господарства та екології, спеціальність “Водні біоресурси та аквакультура”. Саме тут відкрили пам’ятнику дошку загиблому захиснику – головному сержанту, командиру розвідувального взводу 2 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади, Герою України Кирилюк Марачу.
Декан факультету лісового господарства та екології Анатолій Вишневський поділився, що нині на захисті країни стоять близько 200 студентів факультету, переважно заочної форми навчання. За час повномасштабної війни 11 з них загинули. У планах – увіковічнити пам’ять про кожного в стінах університету. Зокрема, 1 вересня було відкрито меморіальну дошку випускнику, найрезультативнішому зенітнику ЗСУ, десантнику Андрію Лінійчуку, а нині – Кирилу Маричу.
“Наші студенти знають і розуміють, що поряд з ними навчаються справжні герої сучасності. Ми проводимо благодійні заходи, підтримуємо волонтерські ініціативи, аби допомогти воїнам на передовій, у тому числі підрозділам, де несуть службу студенти і випускники факультету. Значна увага приділяється патріотичному вихованню молоді. Сьогодні зранку в одній з аудиторій був відкритий тематичний мурал, над яким працював Тарас Биковський. Нещодавно наші студенти і викладачі брали участь у ІІ “Найдовшому у світі марафоні” – це благодійний забіг заради тих, хто з 2014 року захищає, рятує, лікує і наближає перемогу України”, – зауважив декан.
Водночас завідувач кафедри біоресурсів, аквакультури та природних наук Микола Світельський пригадав, як в особистій розмові з Кирилом, той зізнався, що на війні пережив два інфаркти та мав інші проблеми зі здоров’ям, але всеодно до останнього залишався вірним своєму обов’язку та продовжив боронити країну. Також викладач додав, що на різних напрямках фронту, окрім Кирила, загинуло ще троє здобувачів ООП “Водні біоресурси та аквакультура”, а троє рахуються як зниклі безвісти.
Побратим Марича – боєць 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Богдан Надюк розповів про перше знайомство з ним Це було у квітні 2022 року в районі Бахмута. Розвідник першокласно виконував усі поставлені задачі, у бій йшов першим, завжди залишався поруч з підлеглими, був виконавчим та відповідальним.
“Кирило постійно продовжував удосконалюватися у військовій справі та навчав інших. На війні був з 2015 року та здійснив багато подвигів. Так просто Героя України не дають”, – констатувала Людмила Марач.
Відзначимо, що Кирило Марач народився і проживав у Звягелі, мав фах електромонтера.
У ЗСУ розпочав службу радіотелефоністом 30 бригади, а пізніше перевівся в розвідувальний батальйон, де пройшов шлях від стрільця-навідника до командира взводу. Учасник АТО/ООС та повномасштабної війни, має звання “Герой України” з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, почесний громадянин міста Звягель (1 червня 2023, посмертно), нагороджений почесною відзнакою «За заслуги перед Звягельським районом», має інші військові нагороди.
У жовтні цього року меморіальну дошку відкрили і на гімназії в Звягелі, де навчався Кирило.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
Джерело: 1 zt.ua
