Історія, яка трапилася нещодавно з 19-річною Дашею Бессарабенко із села Тетерівка Житомирського району, – історія про людяність, небайдужість та доброту, які зараз не так часто зустрічаються у нашому житті.
Сталося так, що раптово померла 52-річна мати Даші – Олена Валеріївна, і дівчині не було за що її поховати. Ніяких заощаджень вдома не було. На допомогу прийшла 20-річна сусідка родини – Катерина Кунашенко. Вона разом з Дашею звернулась до сільради з проханням допомогти дівчині поховати маму, але допомоги вони не отримали, і тоді Катя написала звернення до односельців через соціальні мережі. Дівчата навіть не очікували, що відгукнеться стільки людей! Причому переважна більшість – зовсім незнайомі люди, хоча повелися як близькі чи друзі. Таке ставлення жителів – на вагу золота.
“У мами було хворе серце”
Докладніше про свою історію дівчата розповіли журналістці обласної газети “Субота”.
Як пояснила Даша, у її мами було хворе серце. Не так давно вона зламала ногу, і їй було дуже тяжко пересуватися, вона часто задихалася. Мама лікувалася, пила якісь пігулки, але вони майже не допомагали. 18 червня мама якось особливо тяжко дихала і увечері раптово померла. Даша була просто у відчаї…
Даша має інвалідність з дитинства, вчилася у спеціалізованій школі, отримує невелику пенсію. Дівчина відчуває певну складність у спілкуванні з людьми, але знайшла собі офіційну роботу. Ще є старший брат, який офіційно не працює, він займається підробітками як різноробочий. На момент смерті матері у сім’ї не було майже не копійки. Доречі, свого житла у сім’ї теж немає, тому стареньку хатинку у селі доводиться винаймати. Нещодавно плата за оренду збільшилась, і Даша з братом зовсім впали у відчай. Сім’я не зареєстрована у Тетерівці, хоча проживає там вже 8 років.
“У похоронному бюро нам зробили значну знижку”
– Зараз поховання коштує приблизно 20 тисяч гривен, – говорить Катерина. – Ми з Дашею пішли до Тетерівської сільради і попросили допомогти нам поховати матір. Ми просили хоча б оплатити транспорт і копку ями на кладовищі. Нам відповіли, що ми можемо написати заяву на отримання грошової допомоги, і це питання буде розглянуте на найближчій сесії, тобто через місяць-півтора. А без цього грошей виділити не можуть, бо їх немає. Звісно, що ми не могли так довго чекати. Тоді я звернулася до жителів громади через групу “Тетерівська ОТГ Разом СИЛА” про допомогу. Ми навіть не розраховували, що відгукнеться кілька десятків людей! Причому, більшість із них не знає Дашу та її маму. Люди переводили на картку Даші хто скільки міг, від 50 до 500 гривень. Буквально за дві години ми вже назбирали п’ять тисяч гривен, а через кілька днів у нас було біля 13 тисяч. Ми боялися, що цього не вистачить, але працівниця похоронного бюро в Житомирі по вулиці Покровській пішла нам назустріч і зробила значну знижку на все необхідне для поховання. Ми дуже вдячні їй та усім небайдужім людям, які допомогли у тяжку хвилину…
Тішить душу те, що незважаючи на війну, безліч різних проблем та складнощів у кожній родині, жителі села не втратили свої кращі риси та залишились справжніми людьми. У цьому наша сила і єдність.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
