Систематичне відключення води, хронічно перекопані дороги та тротуари в Житомирі, – все це відбувалося під єдиним лозунгом КП «Житомирводоканалу»: хочете чисту воду – терпіть. Бо труби зношені, їх ніхто не ремонтував і не заміняв, господарство застаріле, підприємство – одне з найстаріших. І ми мужньо терпіли. Бо розуміли, що то дійсно правда: і мережі зношені, і ніхто їх не замінював толком. Чому? – це питання залишається риторичним, адже «Житомирводоканал» є комунальним підприємством, що підпорядковується у своїй діяльності міській раді. Чому мер та міська рада знаходили гроші на проєкти будівництва станції водних видів спорту та палацу спорту, але не знаходили на те, щоб хоч частково замінювати труби, через які Житомир мав не те що брудну, а просто іржаву, а подекуди й чорну воду?
Для цього знайшли інше рішення. Для робіт із реконструкції мереж міською радою було погоджено отримання величезної суми кредиту Світового банку – 30 мільйонів доларів СШАна вдосконалення та реконструкцію! Про першочерговість цього кроку в 2014 році наголошував Сергій Сухомлин на своїй першій прес-конференції в якості заступника міського голови.Цей кредит мав піти на модернізацію водоканалу, а це: заміна водопровідних мереж та насосного обладнання, будівництво станції очистки води, впровадження системи автоматизації та диспетчеризації, будівництво нових та реконструкція існуючих аеротенків з системою розчиненого кисню. Як пояснював тоді ще перший заступник мера Сухомлин, від впровадження всіх необхідних заходів Житомир отримає наступний результат:
– досягнення глибини очистки питної води до норм, встановлених в Україні та ЄС;
– зменшенняоб’ємувикористання хімічних реагентів для очищення води;
– збільшення терміну експлуатації обладнання;
– економію електроенергії;
-зменшеннявтрат води загалом, а також і за рахунок зниження аварійності в мережах.
Але час йшов, і замість очищеної відповідно до норм ЄС водив крані та несмердючого Тетерева влітку ми мали те саме – перериті тротуари, систематичні річки та фонтани посеред вулиці та хронічні відключення й зниження тиску води.
То що ж насправді було зроблено? Адже нічого не змінилося: влада – та сама, мер – той самий, що розказував про нові труби, економію ресурсів та чисту воду. То ж сказати про відсутність підтримки не можна. Гроші Світовий Банк давав. Що ж не так? Чому ми досі не можемо не тільки споживати воду з крана, а навіть нормально помитися, адже тиск води зменшується майже щотижня. І це не перебільшення! На сайті міськради, у розділі ЖКГ, 70% нових – це повідомлення водоканалу про прориви та аварії чи про зменшення тиску води!
Щоб дізнатися, скільки ще нам лишилося потерпіти хоч не до джерельної води, а до можливості нормально помитися, якщо ти живеш на 7-8 поверсі, ми почали шукати інтерв’ю керівника водоканалу Андрія Нікітіна про орієнтовне закінчення робітіз реконструкції та оновлення.
І знайшли його інтерв’ю сайту «Еколог.юа», в якому пан Нікітін заявив, що введення в експлуатацію двох очисних споруд вони планують у жовтні 2020 року, а в 2019 році планують закінчити реконструкцію мереж! «Та, як показує практика інших міст, завершимо швидше», – цитата. (https://ecolog-ua.com/articles/ekomodernizaciya-komunalnoyi-sfery-nemozhlyve-mozhlyvo-na-prykladi-masshtabnoyi)
Коли раніше? На дворі кінець вересня 2020 року, а в нас не просто чистої води немає. У нас часто її ніякої немає!!! Так, роботи можуть затягнутися, так, був карантин і т.д. Але хочемо нагадати горе-керівникам, що за ці проєкти ми продовжуємо платити, адже попри неодноразове зростання тарифів на воду, основною причиною якого той же пан Нікітін називав інвестиційну складову, тобто витрати на оновлення. Вони неодноразово просили у міськради гроші на погашення кредиту Світового Банку. І їх отримували! А де ж економія від впроваджених заходів, де зменшення втрат води через зменшення поривів? Все те, під що бралися гроші? Чому крім того, що саме комунальне підприємство гасить цей величезний кредит з грошей отриманих від споживачів, ми маємо ще витрачати на це гроші з бюджету? На погашення того ж кредиту, результатів від якого поки не бачимо. Гроші з бюджету, які могли йти на ремонти садочків і лікарень, на необхідну апаратуру і приймальні відділення!
На початку 2020 року КП «Житомирводоканал» просиловиділити 4 мільйонигривень на погашення кредиту відСвітового банку. І це попри те, що тариф на водопостачання та водовідведення для житомирян зріс на 30%, або майже на 6 гривень.
«В більшійчастиніпідвищення тарифу — це обслуговування кредиту від світового банку. Але всі ми розуміємо, що 80% трубопроводу зношені. Нам потрібно це все замінювати. Якщо водоканал не буде інвестувати сам в себе, тарифи будуть ще вищі. Адже постійно доведеться лататипрориви на водогоні», — пояснив директор водоканалу.
У мене виникає питання:які прориви? Ті, які будуть ліквідовані до 2019 року за рахунок інвестиційних програм? То ви забули, вони ж вже ліквідовані, певне. Ми вже воду п’ємо з крана. Адже нам сказали, що в 2020 році можна буде. От ми і п’ємо. А що не так?
А не так, то всього місяць тому керівник КП «Житомирводоканал» представив стратегію розвитку підприємства до 2030 року. І тут, увага, послуги з водопостачання і водовідведення на рівні стандартів ЄС. Десь я таке вже читав.А в обіцянці 2014 року. Хоча ні, це ж досягнення до 2030 року. Якраз, коли я буду збиратися на пенсію!
Минуло вже близько шести років з часу тих обіцянок. Майже все те, що обіцяли в 2014 році, потім в 2018, в 2019, тепер обіцяють до 2030 року. І міська рада, і мер знову кивають головою! А ми продовжуємо за рахунок наших коштів платити кредити.А вони знову обіцяють переобіцяти обіцяне!
