Люди, які перенесли інсульт, нерідко роками стикаються з порушенням рухливості верхніх кінцівок. Довгий час вважалося, що проблеми виникають лише з тією рукою, яка постраждала внаслідок ураження протилежної півкулі мозку. Однак нове дослідження доводить: наслідки інсульту значно ширші.
Результати роботи, опубліковані в журналі JAMA Neurology, свідчать, що інсульт негативно впливає на функціонування обох рук. Навіть кінцівка, яку вважають «здоровою», може працювати в кілька разів повільніше, ніж у людей без уражень мозку. Через це звичні побутові дії — одягання, користування посудом чи приготування їжі — стають складними та виснажливими.
Нейробіологи з Університету штату Пенсильванія пояснюють: обидві півкулі мозку беруть участь у керуванні рухами обох рук. Тому пошкодження однієї з них відбивається на всій руховій системі. У пацієнтів часто спостерігається зниження сили, сповільнення реакцій і погіршення координації навіть у менш ураженій кінцівці. Це призводить до зменшення фізичної активності, що з часом лише поглиблює функціональні порушення.
У клінічному дослідженні взяли участь понад 50 людей із хронічними наслідками інсульту, які у повсякденному житті майже повністю покладалися на одну руку. Учасників поділили на дві групи: перша проходила традиційну реабілітацію ураженої кінцівки, друга — тренувала менш уражену. Протягом п’яти тижнів пацієнти виконували спеціальні вправи, зокрема у віртуальному середовищі, спрямовані на покращення точності та ритму рухів.
Результати виявилися несподіваними: учасники, які тренували менш уражену руку, значно швидше й ефективніше справлялися з повсякденними завданнями. Більше того, позитивний ефект зберігався ще щонайменше пів року після завершення терапії. Вчені пов’язують це з так званим «ефектом практики» — чим краще працює рука, тим частіше людина її використовує, закріплюючи досягнутий прогрес.
Керівники дослідження Кендіс Маенца та Роберт Сайнбург зазначають: для багатьох пацієнтів повне відновлення паралізованої кінцівки залишається малоймовірним. У таких випадках посилення функцій менш ураженої руки може стати ключем до повернення самостійності та кращої якості життя. Надалі науковці планують визначити оптимальне поєднання традиційної реабілітації та нового підходу, щоб допомогти людям жити повноцінніше навіть через роки після інсульту.
