Починаючи з 01.01.2022, з урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) Законом України” від 03 червня 2021 року JN» 1525-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (далі – Закон №1525) впроваджується оподаткування електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі постачання таких послуг фізичній особі, у гому числі фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку, особою – нерезидентом, за правилами, встановленими ст. 208 прим.1 ПКУ.
Законом № 1525 доповнено перелік осіб – платників ІІДВ (п.п. 9 п. 180.1 сг. 180 ГІКУ), до яких віднесено особу-нерезидента, яка не мас постійного представництва та постачає на митній території України фізичним особам, у гому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим платниками ПДВ, електронні послуги, у тому числі шляхом надання доступу до електронних послуг через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей, які здійснюються з використанням інформаційних технологій і систем, для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями та/або постачає такі електронні послуги за посередницькими договорами від власного імені, але за дорученням надавача електронних послуг, є платником ПДВ, крім нерезидентів, які:
постачають електронні послуги за посередницькими договорами, у разі якщо у рахунках (квитанціях), наданих замовникам електронних послуг, визначено перелік таких електронних послуг та їх фактичного постачальника;
здійснюють виключно обробку платежів за електронні послуги і не беруть участі у наданні таких електронних послуг;
постачають електронні послуги безпосередньо через своє постійне представництво в Україні (п.п. <<д» п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
При цьому положення п.п. «д» п.п. 14.1.139 п. 14.1 сг. 14 ПКУ не поширюється на нерезидентів, які:
постачають електронні послуги за посередницькими договорами, у разі якщо у рахунках (квитанціях), наданих замовникам електронних послуг, визначено перелік таких електронних послуг та їх фактичного постачальника;
здійснюють виключно обробку платежів за електронні послуги і не беруть участі у наданні таких електронних послуг;
постачають електронні послуги безпосередньо через своє постійне представництво в Україні.
Відповідно до вимог п. 208 прим. 1.2 сг. 208 прим. 1 ПКУ особа-нерезидент зобов’язана подати заяву про реєстрацію як платника податку, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума від здійснення нею операцій з постачання фізичним особам електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, сукупно перевищує суму, еквівалентну 1000000 грн., яка обчислюється за офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на 0 годин 1 січня відповідного року
Особа-нерезидент, яка не досягла передбаченого у п. 208 прим. 1.2 сг. 208 прим. 1 ІІКУ обсягу, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, може подати заяву про реєстрацію як платника податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку звітного (податкового) періоду, з якого така особа- нерезидент вважатиметься платником податку.
Визначення електронних послуг та їх перелік наведено у п.п. 14.1.56 прим. 5 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відповідно.
