Політика

Чому журналіст Юрій Ніколов приїздив до Житомира?

Хоча від вечора  2 лютого 2023 року минуло вже  два  дні, подія не втратила свого значення. Точніше  так: відгомін від зустрічі  житомирян із журналістом –розслідувачем Юрієм НІКОЛОВИМ і досьогодні не вщухає. Багато цікавих речей сталося  у четвер, 2 лютого, коли до Гнатюк Арт –центру  прибуло більше сотні  житомирян.  Можемо категорично стверджувати – сам факт такого зібрання став очевидною несподіванкою, яка, між тим, мала  абсолютно логічну природу.

Перше. У Житомирі багато людей вже добре знають Гнатюк Арт-центр, як місце, куди приїздять цікаві особистості і кожна  така зустріч  дарує (залишає) незабутні враження. Достатньо  згадати імена вчених Петра Кралюка, історика Романа Коваля, нардепів Олексія Гончаренка  та Володимира Вятровича, журналіста Віталія Портнікова. Їх приїзди ставали подіями у  житті Житомира і  про це знають багато людей. Тому оголошення про приїзд Юрія Ніколова, який став  зненацька популярним  завдяки появі його публікації у «Дзеркалі тижня», неабияк  зацікавила  житомирян. Публікація про закупівлю яєць та картоплі для ЗСУ за  завищеними цінами швидко стала українським  бесселлером, хоча, якщо відверто, переважна більшість із тих   житомирян, які прибули 2 лютого до Гнатюк Арт-центру, її не читали.

Друге. Якщо до вчених-істориків, на зустріч із нардепами люди приходили задля цікавості і  задля спілкування «вживу»,  то у ситуації із журналістом Ніколовим, аудиторія виглядала дуже мозаїчно і навіть калейдоскопічно. До зали набилося більше сотні  людей, які  не лише хотіли почути Юрія, але й попросити його «посприяти» вирішенню конкретних житомирських проблем. Приклад із центром спортивної медицини,  навколо якого у Житомирі вже  півроку вирують події  відверто скандального характеру,  нікого не здивував, бо колектив із його директором насправді намагається врятувати своє місце роботи. Дивує інше: люди (цілий колектив з півсотні осіб) вважають, що журналіст, який прибув  до Житомира розповісти про будні своєї  роботи,  МОЖЕ допомогти  вирішити проблему, яку створили  депутати Житомирської обласної ради під час сесії 14  липня 2022 року. Чому таке відбувається?  Та  хоча б із тієї при чини, що колектив центру спортивної медицини, яким керує депутат Житомирської облради Олександр Чорноморець, а  до того ним керував  ще один депутат і колєга Чорноморця по фракції  генерал міліції  Олександр Савченко,  очевидно не використав усіх методів  та інструментів впливу саме  на  депутатський корпус Житомирської обласної ради. Журналіст із Києва  на ходу, на основі виступів прибулих на зустріч працівників «спортивної лікарні», пробував щось  порадити чи  хоча б чимось  підсобити обуреним  людям. Зрозуміло, що із наскоку, нашвидкоруч, ось так, почувши звернення та прохання  людей,   нічого особливого не зробиш, не напишеш,  не  відреагуєш. Однозначно зрозуміло, що Ніколов цього зробити  не зможе.

Він, до речі, цього не приховував і  аргументував це цілком просто – махінація чи то оборудка  навколо «яєць і картоплі» для ЗСУ привернула його увагу ще й тому, що на кону  стояло 13 мільярдів (!!!) гривень. Тобто – цифра казково велика, повз яку не можна пройти. Бо, за словами  Юрія Ніколова,  за  ті  гроші, які вдалося (напевно, що вдалося) зберегти від розкрадання, можна купити для армії величезну кількість справді потрібних на передовій речей (антидронових рушниць, тепловізорів, одягу  та ін.)

Ще одна історія, про яку  «натякнув»   Юрій Ніколов, стосується поставок зі США снайперських гвинтівок БЕЗ….  ОПТИЧНИХ ПРИЦІЛІВ, які  бійцям  ЗСУ доведеться докупляти у ТІЛЬКИ ЩО ВІДКРИТИХ  у КИЄВІ ( а де ж іще?) МАГАЗИНАХ, ДЕ ТАКІ ПРИЦІЛИ ЗЯВИЛИСЯ  У ПРОДАЖУ. Це однозначно та історія, якою очевидно вже  зацікавилися  журналісти і яку  треба  негайно доводити  до пуття.

Житомиряни із центру спортивної медицини  мали б зрозуміти, що у  журналістів із Києва  нині вистачає роботи. Якщо точніше – справжньої роботи. При цьому  ніхто не применшує проблемності у ситуації навколо приміщення центру спортивної медицини, яке  просто «заважає» відомому у  народі супермаркету. До речі, тут проблема  насправді ще  більша, аніж «із яйцями». Бо у ситуації навколо центру спортивної медицини житомиряни мали б запитати  не лише у  депутатів Житомирської обласної ради ( на зустрічі із Юрієм Ніколовим у всьому чомусь був винуватий тільки губернатор Бунечко), але й  депутатів Житомирської міської ради і особисто у мера Житомира Сергія Сухомлина. Ось такі нескладні висновки неважко зробити навіть без зустрічі у Гнатюк  Арт-центрі. І відповідним чином  діяти, а  не воювати лише у Фейсбуці, чи  очікувати на прибуття чергового рятувальника-месії із Києва чи навіть із далеких країн.

Третє. У залі Гнатюк Арт-центру ввечері 2  лютого було так  багато народу, якому  захотілось не лише послухати і побачити столичного журналіста, але й… показати себе. Сьогодні всі ВІДЧУВАЮТЬ, що часи в Україні  ускладнюються із кожним  днем. І мова  не лише у тому, що йде війна. Мова  навіть не в  тому, що, попри щоденні людські  втрати і поневіряння тисяч українців, чиновники продовжують КРАСТИ і  «розпилювати»  злиденний  і  наскрізь дірявий  державний  бюджет. Річ у  тім, що все  це дуже  швидко призведе до спалаху емоцій, гніву  та людського обурення. Так, люди розуміють, що ЧАС СЬОГОДНІ ВІЙСЬКОВИЙ. Але народ не може зрозуміти, чому ЧИНОВНИКИ, ДЕПУТАТИ і всіляке інше НАЧАЛЬСТВО цього НЕ РОЗУМІЄ. Як  завжди, все розпочинається із жвавої комунікації. Із обговорення. Цього сьогодні  не вистачає. Ніякі Фейсбуки,  ніякі  блогери, тік-токери і «прочіє» майстри пера не замінять  живого слова. Безпосереднього спілкування  на людях. І таких виступів на  зустрічі із журналістом із Києва 2  лютого у  Гнатюк Арт –центрі  не бракувало.  Причому, до мікрофону «рвалися» не лише ті, які бажали   «правди і справедливості», але й  давно відомі  у Житомирі  громадські активісти. Ті, хто звик «не злазити» із трибун сесій,  хто з’являється то у пікеті, то на мітингу, то ще  десь, але  обов’язково – на  людях. Ось і  тут – з’явилася  нагода і   треба однозначно вперед , із мікрофоном і казати про щось таке, щоб  аж… Звісно, нічого такого, про що пише Юрій Ніколов «аХтивісти» сказати не можуть, але то не головне. Головне – нагадати про себе, вискочити напоказ, а можливо гучною фразою ще й сколихнути чималу аудиторію .  Одразу ж зауважимо – нічого «такого», вартого уваги хоча б журналістського розслідування, у  залі Гнатюк Арт центру 2  лютого так і  не пролунало. Принаймні – із вуст житомирської аудиторії.  Дехто із присутніх ще й  неабияк  здивував,  намагаючись  чи то присоромити  Юрія Ніколова, чи  просто «розібратися», чому ж він приїздив  до Житомира. Можливо люди й  насправді  не зовсім  зрозуміли мети приїзду журналіста  до людей і своїх читачів? А  можливо хтось  когось просто ПОПРОСИВ поставити у   залі ось таке питання  для відомого і доволі сміливого чоловіка.

Як  кажуть, хтозна –хтозна. Але  загалом зустріч із Ніколовим стала у Житомирі подією. Щоправда у   залі Гнатюк Артцентру і  вже потім, поза його межами, виникло чимало запитань, яких було однозначно більше, аніж відповідей. Власне кажучи, для цього такі  зустрічі й проводяться.

Автор: Віктор Герант

Схожі матеріали

Лютий 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829