Вже друга зустріч у Трускавці, проведена за участі найбільшої фракції Верховної Ради України «Слуга народу» і за присутності Президента України В.О.Зеленського, відбулася за набагато швидшим сценарієм, аніж та, що проходила два роки тому. Всілякі тимбілдінги, сесії у форматі «світового кафе», вечірні «посиденьки» у форматі на «трьох, або – на чотирьох» проминули наче на одному подиху. План трансформації країни, автором якого поки що вважається професор економіки із Пітсбурського університету Тимофій Милованов, нардепи у Трускавці розпочали читати, але до кінця справу так і не завершили. Втім, «фундаментальный материал исторического веса» станом на сьогодні так і залишається документом «для службового доступу». Аби добре ознайомитись, а потім ще й вивчити у колективному форматі новий план розвитку України, депутатам знову доведеться ставати на лижі. Ні, йдеться не про дочасні вибори, а якраз про поїздку на захід, у Карпати. Як то кажуть, якщо не у Трускавець, то – у Буковель. І робити все це слід буде ще до парламентських зимово- різдвяних канікул. Але дехто із депутатів, і все більше людей із числа найвищого партійного керівництва «Слуг народу» вважає, що подібні до трускавецького виїздні навчальні «тури» слід робити десь поближче до столиці. Зрозуміло, що не у Конче –Заспі, навіть не у Безрадичах, а тим паче – не в Ірпіні чи Ворзелі. Бо, що не кажи, а приміська, але столична курортна зона аж ніяк не налаштовує народних обранців на робочий лад. І ось тут якраз вибір майбутнього місця проведення серії тимбілдінгів для «слуг народу» випав на територію Житомирщини. Якщо конкретно – на саме місто Житомир.
Чому Житомир, а не Трускавець чи Буковель? А хоча б тому, що Житомир і досі вважається у столиці глибоко провінційним (тобто-віддаленим) обласним центром. А це значить, що потяг до нарад у «глибинці» якраз і наражає Житомир для місця навчань та консультацій депутатів від «Слуги народу». Але головна перевага і насправді – дуже поважний «козир» Житомира – всього година на дорогу від столиці до місця навчальної дислокації. Якщо гелікоптером (це для Президента України), то взагалі – лічені хвилини. Можна, як то кажуть, одночасно на «двох стільцях» – до обіду – на Банковій, а під вечір – на Михайлівській, на Корбутівці, чи, наприклад, у Денишах. До речі, місцевий денишівський скеледром, про який знають альпіністи із половини європейських країн, може бути справжнім полігоном для функціонерів партії, яка поки що не має міцної і чітко вибудованої організаційної «вертикалі». А то, знаєте, у Трускавці для нардепів – лише пінг-понг, або ж більярд. А тут, під тригірськими дубами і на скелястих берегах Тетерева, наука засвоюється куди міцніше і .. надовше. Тобто, наступного разу на виїздну сесію «слуги народу» не поспішатимуть вириватися зі столиці.
Але ще більше користі принесе навчальна вилазка парламентської монобільшості для самого Житомира і головне – для житомирян. Що не кажіть, а приїзд до міста хоча б на добу половини парламенту на чолі із Президентом України неабияким чином сколихнула б місцеву владу. Тоді точно губернатор Житомирщини разом зі всіма, поки що п’ятьма, своїми «замами» змушений був хоча б на тиждень переселитися зі столиці до Житомира. Аби особисто і безпосередньо керувати підготовкою до приїзду високого начальства. Що вже казати про Сергія Сухомлина і міську владу! Вони розбилися б у дзузьки, щоб вимести (і можливо навіть вимити) всі тротуари у Житомирі. Тиждень часу і на обочинах житомирських доріг – ні тобі бур’янів метрових, ні сміття , ні листя! У готелях і «кафешках» Житомира однозначно, хоча б на два- три дні, з’явилася б прозора вода без всіляких домішок «кофейного» забарвлення. І навіть такий мінімум перетворень неабияким чином підняв би рейтинг Верховної Ради України, найбільша фракція якої зуміла докорінним чином вплинути на ситуацію на Житомирщині. І загалом, якщо порахувати «плюси» та «мінуси» Житомира, то проведення навчального «десанту» у столиці українського Полісся мало б незаперечну перевагу у порівнянні із тим же Трускавцем. Хоча, куди там Трускавцю! Навіть із Одесою чи Ялтою (яку ми ще точно відіб’ємо у москалів) місто над Тетеревом має очевидну перевагу. І ще довго – матиме! Так, що агов, «слуги народу»! Мерщій і щоб довго не думати, – гайда до Житомира! Як у нас на Мальованці кажуть, «велкам» і, будь ласка!
Сидір Ковпак
