Вперше зафіксовано випадок, коли тіло дитини після ритуального вбивства піддавали цілеспрямованій маніпуляції та «ремонту», аби перетворити його на вічний сакральний об’єкт.
Ритуал Капакоча (Capacocha) — одне з найкривавіших свідчень релігійного життя імперії інків. Традиційно вважалося (багато в чому завдяки іспанським літописцям), що для пожертви обирали лише ідеальних дітей без жодної вади. Проте комп’ютерна томографія (КТ) показала іншу картину.
У восьмирічної дівчинки виявили симптоми хвороби Шагаса, кальцифікати в легенях та розширення стравоходу. Інша знаменита мумія, відома як Хуаніта («Леді з Ампато»), мала прижиттєві травми грудної клітки та таза. Схоже, інків цікавила не стільки біологічна бездоганність, скільки ритуальний статус жертви.
Найсенсаційнішим стало дослідження мумії, позначеної як Ampato 4. КТ-сканування виявило всередині черевної порожнини зміщені кістки, каміння та фрагменти текстилю. Це прямий доказ посмертного втручання. Вчені припускають, що дівчинку вбили в одному місці, а потім її тіло «підправили» та перепоховали на вершині вулкана, аби встановити духовний зв’язок з новою територією.
«Томографія відкрила дані, які неможливо побачити звичайним оком, — пояснює Дагмара Соха. — Це перший підтверджений випадок навмисної муміфікації жертви Капакочі разом із низкою прижиттєвих патологій та травм».
Згідно з аналізом, усі досліджені діти загинули від потужних ударів по голові. Проте їхня роль в імперії не закінчувалася в момент смерті. Мумії залишалися інтегральною частиною релігійного життя: їх переміщували, «доглядали» за ними та використовували як інструмент колективної пам’яті.
