Рік тому 8 березня 2022 року у селі Юрівка Малинської громади на Житомирщині російські війська скинули дві авіабомби на житловий будинок. Від авіаудару загинули три покоління однієї родини. Володимир Ободзінський в той день втратив дружину, двох дітей та двох однорічних онуків. В роковини загибелі кореспонденти поїхали до села Юрівка та зустрілися із Володимиром.
Володимир Ободзінський розповідає, що рік тому росіяни скинули на його садибу дві авіабомби ФАБ-500, одна влучила у садок, друга впала за будинок. Загинули його 40-річна дружина Наталія, 14-річний син Володимир, 19-річна донька Іванна і двоє однорічних онуків.
Чоловіка в той день не було вдома – він був на роботі у Києві. Каже, 8 березня йому зателефонував товариш і спитав – як справи? А потім розповів, що в стороні, де був будинок Ободзінських, були чутні вибухи.
“Я подзвонив батькам, бо ніхто не відповідав, телефони (родини – ред.) були вимкнені. Зателефонував батькам, батьки прийшли сюди. Через певний час я передзвонив батьку, кажу: “Пап, що там?”. Батько каже, що немає нікого в живих, немає будинку, нікого немає. Я приїхав сюди, чотири години добирався. Що я побачив – руїни, просто руїни”, – каже Володимир.
Чоловік розповідає, що звертається у всі інстанції, щоб покарати винних у смерті його сім’ї. Нині справа на розгляді у міжнародному кримінальному суді в Гаазі.
“Був такий процес, він називався “Суд людей миру”, – каже Володимир, – де були діючі прокурори, діючі судді, дуже відомі. Це був умовний суд над Володимиром Путіним, офіційно давалося йому запрошення, зрозуміло, що ніхто, не його представники, ніхто не з’явився. Це було в Гаазі, в Іспанському суд. Нас було більше 10 таких людей, які давали свідчення, докази свої. Уже як буде офіційний суд в Гаазі, наші ці офіційні докази будуть додаватися до процесу”.
Восьмого березня в роковини загибелі друзі, рідні, колеги, учні та однокласники прийшли вшанувати пам’ять родини Ободзінських. Принесли квіти та іграшки.
Директор Малинського ліцею Ігор Марек каже, що у нього – найтепліші спогади про родину, і зокрема, про 14-річного Володимира.
“Загибель Володимира це була величезна трагедія для всіх, величезна. Навіть дехто з однокласників ось після 9 класу у військовий хотіли вступити, і головний аргумент, який був: будемо мститись росіянам, москалям за загибель свого однокласника”, – розповідає директор ліцею.
Прийшла вшанувати пам’ять родини і своєї колеги директорка Слобідської гімназії Галина Ібрагімова.
“Всі дуже сумують за Наталією Миколаївною і нам її не вистачає, – сказала Галина Ібрагімова. – Діти теж сьогодні виявили бажання прийти на могилу до своєї улюбленої вчительки. Можна про неї сказати дуже багато гарних слів. Це дійсно була людина з великої літери, вона все встигала, вона любила квіти, любила вишивати, малювати, якісь вироби виготовляти, вона любила історію, яку дітям доносила”.
На місці будинку Ободзінських і досі дві великі вирви від бомб, під завалами будинку Володимир ще знаходить домашні речі і каже, тепер замість дому їздить на кладовище, де вся його сім’я.
“Все згадуєш їхні посмішки. І зараз розумієш, що в багато яких ситуаціях робив би трошки інше, те б краще робив, щось по-іншому було б. Але вже все. 5 хрестів на кладовищі, це дійсно – все моє життя”, – каже Володимир Ободзінський.
Джерело: suspilne.media
