Чергова спроба організувати дискусію навколо питання про подальшу долю житомирського трамваю, яка вигулькнула у соціальних мережах минулого тижня, нічим новим не відрізнялася. Взагалі, обговорення проблеми у мережі Фейсбук завжди «відганяє» чимось від маніпуляції, бажанням сховати за вивіскою «спілкування із громадою» чиїсь суто меркантильні інтереси. Чиї саме інтереси виглядають сьогодні за «трамвайною проблемою» у Житомирі – то тема окремої розмови. Але загалом думки, які висловлювалися у ході «фейсбучного обговорення», зводилися до двох варіантів розвитку подій. Перший полягає у збереженні і оновленні парку житомирського ТТУ новими, або ж ,хоча б здатними до роботи на лінії вагонами. Звісно ж, саму трамвайну лінію у Житомирі важливо доглядати і систематично оновлювати. Друга «лінія» поведінки стосовно долітрамвайного руху у Житомирі зводилася до необхідності цілковитого демонтажу нинішньої трамвайної колії з тим, щоб по маршруту трамваю у подальшому «запустити» тролейбус чи електробус. Як проміжний (і певною мірою – компромісний) варіант подальшої долі житомирського трамваю, пропонувався варіант продовження трамвайної «гілки» вздовж вулиці Героїв Небесної сотні аж до району Сінного ринку. Натомість рух трамваїв по вулиці Грушевського і аж до площі Перемоги має бути анульованим, а житомирський трамвай і надалі продовжуватиме рух по єдиному у місті маршруту. Тільки кінцеві «точки» такого маршруту звучали б, як «Льонокомбінат – Сінний ринок».
Насправді обговорення питання про подальшу долю, а якщо точніше і правильніше – про ПЕРСПЕКТИВУ розвитку трамваю у Житомирі, не мало б обмежуватися лише простором ФЕЙСБУКУ. Не секрет, що за нинішніх умов ФЕЙСБУК має реноме абсолютно примітивного варіанту спілкування «ботів», який годиться хіба лише для висловлювання емоцій та вражень без «прив’язки» до певної особистості із її багажем професіоналізму, досвіду чи знань. Натомість питання про перспективу трамвайного руху у Житомирі має обговорюватися на фаховому майданчику . Тоді б ніхто не став би казати, що на заміну трамвайної колії потрібні 100 мільйонів гривень, а тому за такі гроші краще відремонтувати дев’ять (!) кілометрів дороги вздовж трамвайної колії. Вже потім , на відновленій дорозі потрібно ще буде встановити інфраструктуру для руху тролейбусів, які начебто замінять трамваї. Скільки ще МІЛЬЙОНІВ гривень для цього знадобиться? І скільки часу піде на такі транспортні «реформи» у Житомирі? Однак вже сьогодні будь-хто із фахівців – транспортників із впевненістю та переконаністю скаже, що варіант заміни трамваїв тролейбусами чи електробусами – це ГІГАНТСЬКА авантюра і облуда для того, щоб елементарно обдурити громаду житомирян. Адже ні тролейбус, ні електробус (як про це говорить вже третій рік поспіль мер Житомира Сергій Сухомлин) по маршруту трамвая у Житомирі не проїде. Тут якраз і варто зазначити, що у радянські часи фахівці, які розробляли маршрути міського електротранспорту, врахували все до дрібниць. І все у них виходило, все працювало. І не може такого бути, щоб замість демонтованої трамвайної лінії одразу і без багатомільйонних інвестицій запрацювала лінія тролейбусного руху. Ніколи такого небуде. Бо будь-який електротранспортник знає, як аксіому, що трамваї можуть курсувати навіть на вузьких вулицях, натомість тролейбус – лише на широких проспектах. А тому, якщо комусь захотілося ЛІКВІДУВАТИ у Житомирі трамвай, то тут причина інша. Комусь трамвай заважає: чи то на розі вулиць Небесної сотні та Бориса Тена, чи то на перехресті Покровської та Грушевського? А, більше всього: і там, і там. А ще – на площі Перемоги, де для трамваю й досі дістається величезне «коло» нічим не задіяної (не забудованої) міської території. В очах «хазяїв» міста Житомира – це непорядок, а в його основі – житомирський трамвай.
Розмова у Фейсбуці, яка так і не перетворилася у змістовну дискусію, все ж таки збурила , чи хоча б зачепила міську громаду. Але при цьому ніхто не згадав, що саме минула каденція міського голови Сергія Сухомлина, який користувався заздалегідь «причесаною» депутатською більшістю, дозволила собі не вкласти ні копійки коштів хоча б у збереження трамвайної гілки міського транспорту. Це при тому, що комунальне підприємство ЖТТУ було бездарно «підсажене» на закупівлю валідаторів. На це пішли мільйони коштів із міського бюджету. При цьому за 2014-2020- роки у Житомирі ні копійки не вкладено на оновлення трамвайні колії, не зроблено навіть спроби закупити хоча б «беушні»трамваї, аби поповнити чи замінити вагони із 40-річним « стажем» роботи. Сьогодні можна говорити, що трамвай «віджив своє», сьогодні можна ( і хтось успішно це робить) вкидати у свідомість громади виключно абсурдне твердження про те, що «трамвай руйнує житомирські шляхи».
Насправді ситуація із трамваєм упродовж кількох років засвідчила бажання керівництва міста вчиняти кричущі порушення принципового порядку у питаннях розвитку у місті міського транспорту. Адже варто лише проїхати вздовж лінії трамвайного руху, аби побачити грандіозний розмах руйнацій і збитків, які отримає міське господарство внаслідок скасування трамвайного руху. Адже реальним наслідком транспортної революції у Житомирі, викликаної ліквідацією трамвайного маршруту, стане остаточне панування приватних перевізників, які диктуватимуть свою волю місцевій владі, періодично купляючи лояльність керівництва містачималими сумами хабарів.
Ситуація виглядає абсолютно дико, адже ще якихось десять років тому ніхто навіть у думках не міг уявити, до якого жахливого стану можна довести міський електротранспорт Житомира, який десятиліттями слугував зразком для електротранспортників більшості обласних центрів України. Це – очевидний факт, який не заперечити нічим. Навіть дешеві інформаційні вкиди через все той же Фейсбук про те, що розвивати трамвай у Житомирі нерентабельно, не зможуть переконати житомирську громаду у тому, що транспорт, який набуває приголомшливої популярності у більшості міст Європи і є абсолютно ефективним, найбільш мобільним і екологічно чистим видом міського транспорту, у Житомирі комусь ХОЧЕТЬСЯ ЛІКВІДУВАТИ.
До речі, загибель житомирського трамваю призведе до незворотніх процесів цілковитого та остаточного занепаду міста Житомира, як сучасного мегаполісу. Після встановлення всевладдя маршрутників залишиться передати у приватні руки міськводоканал, а згодом- і Житомиртеплокомуненерго. Ніякі аеропорти, технопарки включно із Палацами спорту та набережними загадженого нечистотами Тетерева не зможуть відродити у Житомирі дух колись процвітаючого міста. Адже все це було, коли до Житомира ще рівно тридцять років тому навперебій приїздили вчитися і переймати досвід делегації із десятків міст України , а також із країн так званого «близького зарубіжжя». Сьогодні все це виглядає, як солодкий спомин. На фоні РУЇНИ, яка поглинає Житомир і вбиває у ньому пульс нормального комунального життя, яка змітає залишки міського комфорту, яким місто «жита» й «миру» славилось завжди. Сумно панове усвідомлювати, що все це продовжує відбуватися на наших очах.
