Завдяки дарувачам фонди Житомирського обласного краєзнавчого музею поповнилися новими експонатами – медальйоном та чотирма настінними тарелями, присвяченими митцям із Житомирщини. Про це Олені Корж розповіла головна зберігачка обласного краєзнавчого музею Тетяна Гребельник.
За її словами, дарувачами стали пересічні городяни, які побажали лишитися невідомими, однак працівники музею все ж вмовили їх назватися.
“Просто зайшли до нас і сказали, що хочуть залишити подарунки для музею. Ми їх зупинили, звісно, тому що нам потрібно знати, хто передає – хоч якусь історію про те, де предмети побутували, де їх знайшли. Це теж цікаво, бо без історії страждає цінність предметів. І пан Садовський написав той лист, що опублікований у нашому дописі. Це називається “легенда до предмета”. Ми сфотографували їх, видали акт прийому, зараз ці предмети перебувають у відділі фонду і готуються до наукового опису для того, щоб їх представити на засіданні фондово-закупівельної комісії і взяти на облік до музею”, – каже головна зберігачка краєзнавчого музею.
Усі чотири настінні тарелі виготовлені на Житомирщині Баранівським і Городницьким порцеляновими заводами. Присвячені тарелі Івану Кочерзі, Максиму Рильському та Лесі Українці.
“До якихось певних дат вони (заводи – ред.) завжди виготовляли невелику партію таких ось тарілочок, – говорить Тетяна Гребельник. – Це ж тарілочки, якими не користувалися в побуті, вони були настінні чи приставлені у шафі. Це краєзнавча цінність, тому добре, що свідомі громадяни не викинули знайдені тарелі, а передали їх музею. Не щодня такі випадки трапляються. Тарілка із зображенням Івана Кочерги виготовлена в Баранівці 1981 року до сторіччя від дня народження відомого українського драматурга. Тарілка з портретом Максима Рильського – теж виробництва Баранівського порцелянового заводу, датована 1985 роком. Три інші речі присвячені Лесі Українці. Перша – настінна тарілка датована 1987 роком. Виготовлена вона Городницьким порцеляновим заводом – можливо, до відкриття у Новограді-Волинському, нинішньому Звягелі, пам’ятника Лесі Українці. Або до “Лесиних джерел”. На другій тарелі із зображенням погруддя Лесі біля музею Косачів є напис: “Росте і квітне Лесин край. Місто Новоград-Волинський. 1988 рік”. Медальйон “Лесині джерела” теж з Баранівки, на жаль, датування не має, орієнтовно, він виготовлений у дев’яності роки минулого століття”.
До того, як з’явитися в експозиції, отримані музеєм речі мають пройти шлях певних процедур. На кожен отриманий предмет складається документація про надходження, потім науковий співробітник робить його опис, після цього засідає фондово-закупівельна комісія, на підставі висновку якої предмет беруть на облік в якості музейного експонату.
“Що стосується тарілок, присвячених Лесі Українці, то ми ще не знаємо – залишимо їх у себе чи запропонуємо музею Лесі Українки у Звягелі. Робота нашого відділу – взяти на облік і запропонувати експонати експозиціонерам, а вже вони мають вирішити, де новинки можна використати, чи впишуться вони у експозицію згідно плану та концепції виставки”, – розповіла Тетяна Гребельник.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
Джерело: suspilne.media
