Вінницький апеляційний суд скасував виправдувальний вирок за умисне вбивство, яке сталося в березні 2017 поблизу Зарічан Житомирського району, та присудив рецидивісту 11 років ув’язнення.
Про це 20 січня повідомила пресслужба Житомирської обласної прокуратури.
«Житомирською обласною прокуратурою обґрунтовано доведено в апеляційному суді вину неодноразово судимої особи у скоєнні тяжкого злочину – умисного вбивства. Відтак, 18.01.2021 Вінницьким апеляційним судом скасовано вирок Житомирського районного суду міста Житомира від 03.07.2020, яким особу виправдано за недоведеністю скоєння умисного вбивства (ч.1 ст. 115 КК України)», – йдеться у повідомленні.
Натомість апеляційний суд постановив новий вирок, яким особу визнано винним у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Також задоволено цивільний позов про стягнення на користь потерпілої сторони відшкодування на суму понад 300 тис. грн завданої моральної і матеріальної шкоди. Крім цього, на користь держави з винного стягнуто майже 65 тис. грн за проведення експертиз.
«Установлено, що умисне вбивство скоєно у березні 2017 року, у селі Зарічани Житомирського району. Під час конфлікту між знайомими, що виник на ґрунті неприязних стосунків, 48-річний житель Житомира, неодноразово судимий, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, завдав потерпілому численних ударів сокирою-молотком по голові. Від отриманих ран чоловік помер», – повідомила пресслужба прокуратури.
Не погодившись із виправдувальним вироком суду першої інстанції, прокуратура оскаржила його в апеляційному суді. Колегія суддів, взявши до уваги доводи прокурора, визнала їх законними і справедливими та призначила особі запропоноване стороною обвинувачення покарання – 11 років ув’язнення.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднений вирок Житомирського райсуду від 3 липня 2020, яким з підозрюваного було знято обвинувачення в умисному вбивстві у зв’язку з недоведеністю його вини.
У матеріалах суду зазначаються деталі справи, у якій, окрім загиблого та обвинуваченого, фігурують і інші особи. Зокрема, мова йде про те, що незадовго до вбивства загиблий разом з другом дитинства мали намір продати квартиру алкозалежного жителя Житомира. Для цього загиблий оплатив 89 тис. грн боргів за комуналку, а його друг безпосередньо займався продажем квартири, у цьому йому допомагала дружина, яка є юристом. Було домовлено, що після продажу цієї квартири загиблому повернуть його кошти.
Обвинувачений же лише двічі бачився з загиблим, востаннє – в день вбивства, 22 березня 2017 року. Вони утрьох (обвинувачений, загиблий та його друг) випивали в одній з квартир на Польовій, а потім на таксі поїхали в Зарічани, нібито там їм мали повернути якийсь борг.
Далі покази різняться. Обвинувачений стверджує, що, вийшовши з авто, вони йшли вздовж будинків і його товариші між собою сварилися, йому стало «не цікаво» і він повернув назад. За деякий час його наздогнав один з товаришів, у якого куртка була в крові, він її витер і вони разом повернулися в місто на маршрутці. Далі товариш дістав телефон і запропонував здати його в ломбард, при цьому скориставшись паспортом обвинуваченого, апелюючи тим, що його дружина-юрист йому не дасть паспорт, бо він п’яний.
Натомість друг загиблого, який проходить по справі як свідок, у суді розповів, що саме обвинувачений наніс смертельні удари його товаришеві, а потім викинув знаряддя злочину – кухонний молоток та качалку разом з курткою, на якій була кров, через паркан на територію підприємства, біля якого вони проходили.
Проте суд звернув увагу на те, що покази даного свідка не співпадають з результатами слідчих експериментів та експертизами. Зокрема, біологічний матеріал на знайденому знарядді злочину – кухонній сокирі не належить обвинуваченому, а його закривавленої куртки взагалі не знайшли. Хоча на камері відеоспостереження в житомирському ломбарді видно, що обвинувачений був у куртці, яка за описом співпадає з одягом, про який у суді зазначив таксист, який підвозив чоловіків до Зарічан.
Натомість слідчий експеримент підтверджує правдивість свідчень обвинуваченого, його слова також співпадають з показами свідка-таксиста.
На основі цих показів Житомирський райсуд прийшов до висновку про недоведеність вини підсудного і виніс виправдальний вирок.