Водонапірну вежу збудували в 1895–1898 роках. Автори проєкту – архітектори Арнольд Карлович Енш та Мечислав Лібровіч. У XIX столітті Житомир був одним із найбільших міст України, але водночас не мав централізованої системи водопостачання.
Уперше про будівництво водопроводу та каналізації заговорили ще у 1860-х роках, проте, остаточний проєкт будівництва ухвалили лише наприкінці квітня 1894 року.
27 грудня 1898 року водонапірну вежу ввели в експлуатацію. Вона мала висоту понад 30 метрів і тому, крім своєї безпосередньої функції також слугувала пожежною каланчею.
Через те, що згодом встановили нове обладнання та нові потужні насоси необхідності у вежі більше не було і в 1963 році її відключили від мережі.
У наш час вежа має статус пам’ятки архітектури та містобудування і є важливим туристичним об’єктом Житомира. Ззовні цегляна водонапірна вежа схожа на Лютеранську кірху, пам’ятку архітектури збудовану архітектором Арнольдом Карловичем Єншем.
Інформацію у соцмережі Фейсбук поширила Лілія Амоленкан.
