Міський голова Коростеня Володимир Москаленко беззмінно очолює місто майже 28 років: коростенці одного разу віддали більшість голосів альтернативному кандидату, але згодом побачили, наскільки великою може бути прірва між словами і справами, і надовго залишили Москаленка в кабінеті мера.
Він — людина діла. Він — хороший політик і там, де це необхідно, зуміє пройти «між краплями», але може й «натиснути»; він здатний домовитися з впливовими особами, які потрібні місту, і переконати стратегічних інвесторів вкладати в Коростень великі й дуже великі гроші. Такі здібності виявилися надзвичайно важливими й потрібними у період хаосу, спричиненого розпадом СРСР, і складного становлення української державності, у періоди безкінечних економічних та політичних криз, які потрясали Україну, у час колапсу державної влади у 2014 році. Така людина на чолі міста, яке є ще й великим логістичним хабом, важлива і зараз — під час повномасштабної російської агресії.
Газета «Субота» попросила Володимира Васильовича відповісти на кілька запитань. Хотілося зрозуміти, чому коростенці не поспішають експериментувати і змінювати господаря головного кабінету в міському «білому домі». Та й загалом хочеться зрозуміти феномен Москаленка — одного з найдовше діючих мерів українських міст. Але для такого розуміння одного невеликого інтерв’ю, звісно ж, замало, а сідати за написання мемуарів йому ще зарано…
– Володимире Васильовичу, Ви знаєте Коростень – радянський і пострадянський.Зараз треба приймати рішення в умовах військового стану. Якщо зануритися в минуле: був індустріальний Коростень, потужний транспортний вузол, а потім щось пішло не так в СРСР і все повалилося, плюс наслідки Чорнобильської катастрофи. Як ви пережили деіндустріалізацію і як ви вибиралися з депресії?
– Жорсткої деіндустріалізації ми не відчули, тому що на місці великих підприємств, таких як фарфоровий завод, завод дорожніх машин «Жовтнева кузня», «Хіммаш», з’явилися нові підприємства, багато підприємств. На мою думку, ми дуже гарно спрацювали. Я не вважаю, що ми якісь там «великі скачки» робили, але в нас постійно є розвиток. Навіть зараз ми об’єми промислового виробництва не зменшили.
– Чим, яким «пряником» заманили інвесторів?
– Створили Індустріальний парк, причому, ще до того, як з’явилося законодавство про індустріальні парки. Тобто, Коростень був піонером в цьому русі. Концептуальний дизайн парку було розроблено чеським проектним бюро DHV. Проект передбачає створення на території КІПу (Коростенського індустріального парку) високотехнологічних підприємств у галузях легкого та середнього промислового виробництва. Ми встановили пільговий податок на землю. Це спрацювало – прийшов великий інвестор. З нуля був побудований завод з виробництва МДФ (ці деревоволокнисті плити є матеріалом для виготовлення сучасних меблів). В 2016 році КІП був офіційно внесений в реєстр індустріальних парків. Зараз там працює 7 підприємств. Зокрема, компанія IKEA – найбільша у світі міжнародна корпорація шведського походження, яка розробляє та продає доступні, функціональні та стильні меблі. Ще цікаві інвестиції: завод «Трубосталь», який виробляє сварні труби, «Фармацевтична фабрика “Ельфа”. Крім того, ми зареєстрували ще один індустріальний парк, який називається Коростень-Подільський. Сподіваюся, що це дасть великий поштовх для розвитку нашому місту. У 2026 році планується запуск нового промислового об’єкта, а саме – виробництва біо-клею, що забезпечить створення 40 нових робочих місць.
– З якими викликами зараз стикаєтеся?
– Головний виклик – це війна. Більше трьохсот будинків зруйновано в Коростені. Темпи будівництва – так, зменшили, тому що ми постійно з міського бюджету десятки мільйонів гривень віддаємо на Збройні Сили України. Тому що Збройні Сили України понад усе, а потім все інше. По великому рахунку, мене громада на місце ставить: тільки десь почали щось латати, одразу чую: «А чому не направили ці кошти Збройним Силам України?» Але, хочеш не хочеш, тепло треба подавати, воду треба подавати, каналізацію треба відкачувати, якісь невеликі ремонти проводити треба, лікарню утримувати, школу і все інше треба робити. Тому ми добряче попрацювали з іноземними фінансовими донорами, з різними фондами. Дуже багато зробили по школах, по культурі, по лікарні. І молодіжні простори поробили, і ремонти по школах тощо. В рамках відновлення ми минулого року підписали договір з Німецьким фондом Маршалла. Із 100 міст України вони вибрали Коростень для пілотного проекту. Їхня мета – розробити план відновлення, а потім, на нашому досвіді, масштабувати його на всю Україну. Вони підшукують донорів для реалізації проекту. Може статися так, що Коростень стане першим у реалізації українського «плану Маршалла».
– Перейдемо до гуманітарного блоку запитань. Перш за все: як реформується охорона здоров’я?
– У 2025 році з урахуванням потреб населення та актуальних викликів у сфері охорони здоров’я проведено розширення структури лікарні шляхом відкриття нових підрозділів, в тому числі:
- відділ трансфузійної імунології у складі клініко-діагностичної лабораторії,
- Центр ментального здоров’я,
- психіатричне відділення, що забезпечує стаціонарну допомогу пацієнтам з психічними розладами.
Розпочали роботу по створенню хіміотерапевтичного відділення, яке буде забезпечувати проведення лікування онкологічних пацієнтів без необхідності направлення до обласних закладів. Провели капітальний ремонт дитячого та наркологічного відділень. Крім того, протягом 22-25 року в лікарні запрацювали:
- відділення інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії,
- відділення функціональної та ультразвукової діагностики,
- відділення малоінвазивних методів діагностики, лікування та пластичної хірургії,
- відділення ендоскопічної урології,
- нейрохірургічне відділення
- реорганізовано фізіотерапевтичне відділення у відділення реабілітації,
- на черзі – хіміотерапевтичне відділення.
Бурхливо розвивається лапароскопічна хірургія: лапароскопічна гінекологія, ендовідеохірургічні артроскопічні втручання, операції на судинах ніг. Лікарня значно поповнила свою матеріально-технічну базу, закупивши найновітніше обладнання.
Окремої уваги заслуговує Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю «Джерело надії», яке з вересня 2025 року надає послугу раннього втручання дітям із ризиком порушення розвитку та їхнім родинам. Ця безкоштовна послуга включає індивідуальні консультації фахівців та спостереження за розвитком дитини. З 1 вересня 2025 року на базі Центру соціальних служб надається нова послуга – денний догляд. Це соціальна послуга для дітей з інвалідністю віком від 3-х до 18-ти років підгрупи А. Тут організовано безпечне та змістовне перебування дітей, їх підтримка, розвиток та навчання.
Коростенська громада у листопаді 2025 року отримала відзнаку Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої Оленою Зеленською. Нагороду вручили за системну роботу з психологічної підтримки населення, активність та створення відповідних центрів життєстійкості в громаді.
– 18 років тому першим Фестивалем дерунів Коростень голосно заявив про себе. На фестиваль їхали паломники з усієї України, з різних країн. Чи відбудеться фестиваль дерунів цього літа?
– Коли почалася війна, ми не проводили фестиваль дерунів. Проводили акцію для військових: польову кухню підганяли, я смажив деруни, ми передавали їх військовим. А минулого року ми провели локальний міні-фестиваль. Запросили представників фонду Маршалла, представників США, Польщі і Німеччини. Я з ними спільно смажив деруни в національному антуражі. В ході акції ми зібрали більше півмільйона гривень, які передали ЗСУ. Але одними дерунами ситий не будеш. Пишаюся тим, що вдалося відродити міський парк. Він став місцем відпочинку городян і, свого роду, наочним підручником з історії нашого древлянського краю.
– Про історію, до речі. Перед тим як з Вами зустрітися почитав в російськомовному варіанті Вікіпедії про Добриню Нікітича. Дізнався, що він, можливо, син Рязанського воєводи. Такий собі російський хлопчик…
– У VIII – ІХ столітті не було ані Рязані, ані Москви. Історія — це у Путіна зброя та засіб для промивання мізків росіянам. В нього скоро Ейнштейн стане росіянином… Ми ж працюємо постійно з 2003 року з Інститутом археології Академії наук України. В місті йдуть археологічні розкопки, реконструюється справжня історія нашого краю.
– І… вже починають про вибори говорити. Ви – унікальний мер для всієї України: Вас переобирають з 1998 року, і важко уявити Коростень без Москаленка…
– На жаль, у нас часто вірять тому, що розкажуть, що обіцяють, що прибрешуть, що прибільшать. Покладаючись на свій досвід, можу дати хорошу пораду не тільки коростенцям, а всім вашим читачам: судіть про кандидатів у депутати рад усіх рівнів, у мери будь-якого міста, в президенти не за тим, що вони говорять, як добре надувають щоки і гучно б’ють себе в груди, судіть за їхніми справами. Мої переваги: я – коростенець, я проповідую ідеї розвитку свого міста, своєї території, роблячи ставку на перспективу економічного розвитку міста.
– Пряме запитання: будете знову балотуватися, усьоме?
– Пряма відповідь: думаю над цим питанням. Але спочатку всім нам потрібно думати, як вистояти в цій жорстокій війні.
***
Коростеню пощастило з Москаленком. Звісно, це поліське місто не стало «новим Сінгапуром», адже в країні з економікою, що кульгає на обидві ноги, та турбулентною політикою неможливо створити «окремо взятий рай». Проте місто гідно пережило потрясіння, його не зламала і війна — Коростень дивиться в майбутнє.
Розумійте те, що стоїть за цифрами і трендами. Читайте детальні аналізи того, як змінюється наша область та світ. Підписуйтесь на наш Telegram або Facebook, щоб отримувати контекст до новин, а не просто заголовки.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Іван Микитюк
