Соцмережі «зірвав» пост-прохання малинчанки Людмили Майструк. Вона просить усіх земляків та очевидців допомогти встановити деталі смерті її двоюрідного брата й кума — порядної та доброї людини Володимира Васильовича Малашенка. За словами жінки, 19 березня о 6:10 ранку він мав сісти в маршрутку «Малин – Житомир», але до кінцевої зупинки, на превеликий жаль, так і не дістався.
Останній ранок: поїздка, яка не відбулася
Дружина загиблого Наталія Малашенко розповіла, що вранці 19 березня чоловік вийшов із дому близько 05:50. Він мав їхати до Житомира на перескладання іспиту для отримання водійських прав. Володимир планував зустрітися з родичем в обласному центрі, однак уже близько 08:00 перестав відповідати на дзвінки. Згодом родині повідомили страшну звістку.
— Він лежав біля берези, у канаві, а поряд були розкидані таблетки та медична довідка про стан його здоров’я. Його відразу повезли в морг. Там сказали, що він утопився, бо був у воді, — згадує пані Наталія. — Коли приїхала поліція, він так і лежав у тій канаві. Я не знаю, як це сталося… Сам він туди точно не поліз би. Та й зовсім не глибоко в тій місцині. Ми звернули увагу, що на ньому не було жодних слідів побиття: ані синця, ані гематоми чи подряпини. І ніхто нічого не знає. Рюкзак висів — він завжди з ним ходив. Зникли лише гаманець і паспорт.
Володимир тривалий час хворів на цукровий діабет. За словами дружини, для родини це невимовна й несподівана втрата, від якої вони навряд чи зможуть оговтатися.
— Ми всі дуже любили Вову: він мав добре серце, роботящі «золоті» руки, любив свою справу, дітей, онуку, людей. Що саме сталося того дня — для нас велика загадка, яка щодня обростає новими версіями та чутками. А ми просто хочемо знати правду, якою б вона не була… Він дуже хотів жити. Вічна і світла пам’ять нашому дорогому чоловіку, батьку, дідусю, брату, куму та другу.
«Золоті» руки та багато планів на життя
Як розповіла журналістці «Суботи» пані Людмила, Володимир був родом із села Нова Буда Потіївської громади. Разом із дружиною Наталією вони виховали доньку та двох синів, тішилися онукою. Чоловік працював водієм на ПАТ «МДЕЗ», а згодом подружжя заробляло на життя високоякісними ремонтами. Запис до них складався на кілька місяців наперед.
Володимир був щирим, веселим, справедливим і зовсім не фальшивим. Спочатку родина жила в гуртожитку на лісозаводі, а пізніше, зібравши кошти, придбали частину будинку в районі ПМК.
За словами Людмили, рідні телефонували йому вже о 7:20 того фатального ранку, але він не відповідав. Того дня у Володимира був підвищений рівень цукру, проте він запевнив, що почувається добре і все одно поїде у справах. Чоловік мав низку хронічних захворювань, приймав інсулін, раніше переніс травму голови та операцію на підшлунковій залозі.
О 14:10 рідним повідомили, що його знайшли мертвим. Проте родичів насторожила дивна деталь: рюкзак Володимира чомусь опинився на лавочці зупинки біля військкомату, тоді як тіло знайшли метрів за 300 від того місця. Хто і навіщо переміщував його речі — рюкзак бачили то на зупинці, то на паркані, а вже потім біля покійного? Рідні переконані: сам він утопитися не міг.
— Для нас усіх, особливо для моєї доньки Яни, його похресниці, це важкий біль на все життя, — ділиться Людмила. — Ми хочемо до дрібниць з’ясувати, що трапилося. Вова мав багато планів, дуже любив свою велику родину і точно не міг так закінчити своє життя.
Рідна сестра Володимира, Інна Слизинчук, підтвердила, що брат понад десять років був на інсуліні та мав третю групу інвалідності: — Того дня у нього дійсно підскочив цукор, але він поснідав і вирішив їхати. З дому вийшов о 05:50. Він був для нас усім: надійною опорою, другом, людиною, на яку завжди можна покластися.
Родичка родини Марина Радченко також згадує покійного винятково теплими словами: відвертий, роботящий, зразковий сім’янин і душа компанії, який самотужки навчився грати на баяні.
Офіційні версії: що кажуть у поліції та ТЦК?
Речниця Нацполіції в Житомирській області, майор поліції Іванна Сілецька, повідомила: «19 березня, близько 12:50, до поліції надійшло повідомлення про виявлення тіла людини без ознак життя на перехресті вулиць Українських повстанців та Романенка у Малині. Чоловік знаходився у придорожній канаві, заповненій водою. На місці працювала слідчо-оперативна група. Правоохоронці встановили, що померлим є 46-річний місцевий житель. Під час зовнішнього огляду тіла видимих ознак насильницької смерті не виявлено. За попередніми висновками фахівців, смерть настала внаслідок утоплення. Тіло направлене на судово-медичну експертизу до Коростеня для встановлення остаточної причини смерті».
Бригада екстреної меддопомоги, яка прибула на місце, констатувала, що смерть настала ще до їхнього приїзду. У висновку судмедексперта справді вказано «утоплення», проте рідних обурює, що в документі відсутній навіть орієнтовний час смерті та інші деталі.
На офіційний інформаційний запит газети «Субота» відповів начальник Житомирського обласного ТЦК та СП, полковник Олексій Трофіменко: «Керівництво Житомирського облТЦК та СП поінформоване про зазначену подію. Встановлено, що військовослужбовці ТЦК та СП Житомирської області, у тому числі 3-го відділу Коростенського районного ТЦК та СП (Малин), жодних контактів із громадянином, зазначеним у зверненні, ані 19 березня 2026 року, ані напередодні не мали. У зв’язку з відсутністю будь-якої причетності до подій, службових розслідувань за цим фактом не призначалося».
Незбіги у свідченнях і «білі плями»
Диспетчерка Малинської автостанції Антоніна Руденко у коментарі «Суспільному» розповіла, що того ранку не звернула уваги, чи був Володимир серед пасажирів: — Був звичайний спокійний ранок. Я вийшла близько 6:10. Пасажири сіли в автобус, але хто саме — не знаю. Квитків ми не продаємо, тому людей в обличчя не пам’ятаю. Кажуть, він був у чорній бейсболці, але я цього не помітила.
Директор компанії-перевізника ТОВ «БМУ «Малинспецбуд № 3» Олександр Столяр зазначив, що після перегляду відео з камер спостереження з’ясувалося: до салону маршрутки чоловік не заходив. Водій цього рейсу також підтвердив, що мав лише сімох пасажирів і їхав до Житомира без жодних зупинок.
Сусід родини Євгеній Коваленко вбачає у цій справі чимало нез’ясованих обставин. Того ж дня він обійшов околиці автостанції з фотографією Володимира. — Продавчиня з місцевого магазину, що працює з п’ятої ранку, спочатку впізнала Володю. Сказала, що він купував каву. Але вже наступного дня її свідчення чомусь змінилися, — розповідає Євгеній «Суботі». — Дві камери на магазині біля автостанції, як мені сказали, не працюють. А камера на магазині будматеріалів не охоплює зону посадки пасажирів. Також до мене доходили чутки, нібито якийсь таксист знайшов і має передати дружині документи Володі. Ніби він його підвозив того ранку. Але звідки й куди — невідомо. Сьогодні можна легко встановити маршрут людини за мобільним телефоном, але, схоже, цього ніхто робити не квапиться.
Громадський резонанс і пошук відповідей
Поховали Володимира Малашенка 21 березня в рідній Новій Буді, поруч із батьком. На місці його загибелі рідні залишили живі квіти, які згодом хтось невідомий викинув…
У соціальних мережах малинчани висловлюють занепокоєння. Громаду обурює, що поліція публічно не коментувала трагедію, аж поки родина не забила на сполох в інтернеті. Серед місцевих ширяться припущення щодо можливого небажання свідків говорити правду та невдоволення темпами слідства, адже минув час, а відповідей на головні питання досі немає. Окрім того, людей турбують чутки про інші нерозкриті справи у громаді, що лише посилює загальну напругу.
«Субота» щиро співчуває важкій втраті у родині Малашенків і сподівається, що розслідування у цій справі буде об’єктивним та дійде до справедливого завершення.
Чому свідки мовчать? Як справедливість затримується в кабінетах? Дізнавайтеся про справи, які хтось хоче приховати. Підписуйтесь на наш Telegram або Facebook, щоб слідкувати за розслідуваннями та фактами, які має знати кожен.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Ганна Люта
