Юридичний статус: “припинено”. За рішенням Кабміну з 1 вересня 457 сільських ЗОШ та гімназій закрилися або переведені в ранг початкової школи. Держава перестала фінансувати заклади освіти, де навчається менше 45 дітей. Доля таких шкіл перекладена на плечі місцевих рад: хочете – утримуйте своїм коштом, не хочете чи не можете – скидайте «баласт». Наступного року чекає ще більше випробування: бюджетних грошей позбавлять осередки, де буде менше 60 учнів. А війна триває, триває міграція…
Пости у соціальних мережах схожі не некрологи – в кожному «осиротілому» селі школу оплакують як живий організм, від якого живилися інші. “Немає школи – нема села”, – кажуть люди. Є школа – є надія на майбутнє. Про те, як намагаються рятуватися освітні заклади – у матеріалі Коротко про.
Не себе шкода – дітей
У селі Бистріївка, що на Житомирщині, народні протести: 1 вересня діти та батьки влаштували «перший дзвоник» біля зачинених дверей школи. Разом з букетами квітів вони принесли гасла «Це моя школа, не закривайте!». Позбавлення Бистріївської гімназії фінансування чиновники Вчорайшенської сільської територіальної громади пояснюють тим, що у школі всього 32 учні. На лінійку-мітинг вийшли… 46 дітей шкільного віку.
Бистріївська гімназія намагалася рятуватися тим шляхом, яким йшли десятки сіл з малокомплектними школами: запрошували до села переселенців з дітьми, пропонували житло, по змозі – роботу для батьків.
– Ми своїми руками приводили ті хати в порядок. Люди повірили, а тут таке… – обурюються і бідкаються геть усі в Бистріївці.
Вчителька української мови та літератур Лариса Титарчук пояснює, що сталося:
– 21 травня у нас були громадські слухання, ми попереджали і голову ОТГ, і завідувачку освітнім сектором, що до нас приїхали і ще їдуть сім’ї переселенців, до 1 вересня буде комплект. Станом на 15 липня ми вже мали 45 учнів, а на кінець серпня – 46. Батьки написали заяви, до класів діти були зараховані наказами і включені в систему АІКОМ (електронна система управління освітою). Директора, представника батьківського комітету і громадського активіста-правозахисника мали запросити на сесію сільради, голова ОТГ особисто обіцяв директору, що школа працюватиме.
Педагог каже, що всі вже заспокоїлися, аж раптом депутат від Бистріївки дзвонить директору школи і повідомляє, що сесія відбулася без них – школу закрили.
– Вони навіть не оголосили протоколи громадських слухань. Завідувачка відділом освіти подала інформацію про кількість дітей станом на 21 листопада 2024 року, а не станом на зараз, – пояснює пані Лариса.
Педагоги, батьки намагалися стукати в усі двері, але не були почуті. Наприкінці серпня заввідділом освіти з комісією завітали до гімназії, щоб звільняти вчителів з роботи. Водночас забрали ключі і від школи, і від укриття – єдиного на все село.
– Батьки просили: вчіть дітей, в іншу школу ми не поїдемо. Ключі від сховища таки передали старості села після нашого «першого дзвоника». 2 вересня ми провели в укритті, тим паче, що була повітряна тривога. А потім батьки забрали ключі і від школи. Я ніколи ще не бачила, щоб діти так раділи і кричали «ура», коли наші двері відчинилися. Поки так працюємо – на волонтерських засадах. Батьки звернулися за захистом до освітнього омбудсмена.
Лариса Титарчук каже, що всі сподіваються на краще, але… “Ваша школа закрита, – сказали чиновники, – звертайтесь хоч до прокуратури, хоч до господа Бога”.
– Не себе шкода, ми з чоловіком вже на пенсії. Шкода дітей, які приїхали до нас з підвалів, де сиділи місяцями під обстрілами, обжилися тут, заспокоїлися, втягнулися, а тепер мають переживати новий стрес.
У Бистріївці школу врятувати не вдалось
1 вересня біля зачинених дверей школи в Бистріївці протестують діти і батьки
