Сьогодні кожен український чоловік із чіткою громадянською патріотичною позицією, який не має серйозних проблем зі здоров’ям, повинен виконувати свій священний обов’язок із захисту кордону та територіальної незалежності України. Щодня на фронті гинуть сотні наших солдатів, залишаючись вірними синами своєї рідної землі. І ті, хто волею долі (чи завдяки якимось іншим хитрощам) не пішов служити, а перебуває тут, у тилу, має хоча б цінувати героїчний подвиг військовослужбовців Збройних сил України.
Натомість у суспільстві дедалі частіше зріє невдоволення, коли здорові, сповнені сил і енергії, чоловіки демонструють свою завзятість у барах і шинках. Без сорому гуляючи і навіть не думаючи про те, що в країні повним ходом йде війна і гинуть люди. А найгірше, коли під час таких ось гучних застіль застосовується зброя не проти ворога, а проти своїх же земляків.
Нічна стрілянина з постраждалими
У ніч на неділю, 13 серпня, на спецлінію “102” надійшло тривожне повідомлення про стрілянину з потерпілими в населеному пункті Краснопіль (Бердичівський район). Як виявилося, під час раптово виниклого конфлікту між двома чоловіками, один з них дістав пістолет і вистрілив в опонента, серйозно поранивши його. Потерпілого госпіталізувала карета швидкої допомоги. На місце події прибула слідчо-оперативна група Бердичівського райвідділу поліції.
Поліцейські з’ясували, що сварка між учасниками сталася під час відпочинку в місцевому кафе. Опоненти вийшли на вулицю для з’ясування стосунків, пролунала стрілянина. Унаслідок “розбірок” поранення отримав 42-річний мешканець міста Бердичева, якого доправили до Житомирської обласної лікарні, де провели операційне втручання.
Одразу ж було затримано причетного до події 41-річного жителя Краснопільської територіальної громади, також із місця події вилучили зброю та інші докази незаконних дій. Слідчі повідомили чоловіку про підозру в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу. Відповідно до чинного законодавства, підозрюваному може загрожувати позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Що стало причиною конфлікту, хто стріляв і хто жертва – з’ясовуємо на місці подій, у Краснополі
Перше що хочеться відзначити, так це жахливу дорогу від Бердичева до Краснополя. Якщо їхати в об’їзд Іванополя, то навігатор показує, що так швидше – але це за умови нормального асфальту, а його тут не було, мабуть, уже років двадцять. Величезні ями наче демонстрували, що нашій країні не потрібні були бойові дії, оскільки влада сама чудово справлялася з руйнуванням усього, до чого можна дотягнутися і на чому вкрасти.
Сяк-так впоравшись із дорогою, знайшов місцеву сільську крамничку, недалеко від сільради практично в центрі Краснополя. Зазвичай крамниця – це те місце, куди стікається вся інформація про події в селі, така собі місцева Карампана (у старовинному Которі – громадський колодязь із питною водою, де щодня збиралися жінки (пралі зі служницями шляхетських родин), та обмінювалися останніми новинами чи плітками). Але цього разу мене спіткала невдача, оскільки продавчиня сільмагу взагалі не мала жодної інформації про нещодавню подію. Вона тільки повідомила, в якому барі сталася стрілянина. Ось який діалог відбувся у нас:
– Я не в курсі, нічого не знаю. Я до бару відношення не маю. Він розташований прямо через дорогу – можете зайти туди, запитати. Вони мають бути в курсі, а ми нічого не знаємо.
– Я просто думав, може Ви того дня на зміні були, або щось чули…
– Ми працюємо до шостої вечора, а бар якраз у цей час тільки починає працювати.
– А він що, працює з шостої?
– Ні, я не знаю з котрої. Я навіть їхнього режиму роботи не знаю. За свій вік там жодного разу не була, навіть не скажу, куди там двері відчиняються. Навіть назви не знаю – там при вході є вивіска, подивіться.
– А хто стріляв, знаєте?
– Не знаю нічого, хто вони і звідки. Той, що стріляв, начебто не місцевий, та я вже й місцевих, чесно кажучи, не знаю. Школу діти закінчили, люди роз’їхалися хто куди.
– Ну, зазвичай продавці в магазині знають усе і про всіх.
-Ні, я не цікавлюся. Зазвичай я дізнаюся днів за десять, а то й більше, якщо хтось народився або щось трапилося. У нас тут плітки не люблять розводити. Тут навіть людину можуть поховати, а якщо не бачив, то й не знаєш.
Якби знала, що він такий бандит, то й не пустила б його сюди – каже працівниця бару “Ксюша”
Дійсно, через дорогу від магазину знаходився той самий бар. Поглянувши на територію, я одразу зрозумів, чому продавчиня навіть не знає його назви: будівля розважального закладу знаходилася досить далеко від дороги на огородженій території. Причому розташований бар на одній ділянці разом із церквою. По сусідству височіє місцевий Будинок культури. Розташування бару справді не сприяло наявності свідків, оскільки він не був обтяжений сусідами. Поруч – практично нікого.
Як мені вдалося дізнатися, незвичайне сусідство бару “Ксюша” (а саме так свідчила вивіска), пов’язане з тим, що він розташований у приміщенні колишнього дитячого садка. Незважаючи на ранній час (близько другої години дня), бар уже працював, ба більше – там уже було накрито банкет для групи осіб, які щось відзначали. З приводу подій 13 серпня вдалося поспілкуватися з персоналом закладу.
“Нічого не бачила, нічого не знаю, не повірите”, – твердо і дуже переконливо стверджує працівниця бару “Ксюша”. “Тому що вже пішла додому. Можу розповісти тільки те, що вже писали в Інтернеті. Того вечора в кафе відпочивало дві різні компанії чоловіків: одні начебто з місцевих, інші ні. Той, хто стріляв, – він сам не з Краснополя, це точно. Я його вперше бачила. Якби знала, що він такий бандит, то й не пустила б його сюди. Люди кажуть, що він узагалі в Києві працює, а приїхав на вихідні до матері в сусіднє село. Як почався конфлікт, теж не знаю. Було близько другої ночі, коли кафе зачинилося і люди вийшли на вулицю. Увесь персонал вирушив додому, тому, що тут було, ми сказати не можемо. У барі між ними ніякої сварки не було, спокійно сиділи, відпочивали. Пишуть різне, що тут у кафе почалося, але я цього не бачила. Усе було тихо спокійно, ми тут прибирали. Вранці все на вулиці на столі стояло, так, як ми залишили. Не звернула уваги, чи були сліди крові. Але мені казали, що були. Так сталося. Мене вже допитували, я нічого сказати не могла”, – каже працівник бару “Ксюша”.
Інцидент прокоментував голова Кораснопільської громади
Краснопільський сільський голова Іван Володимирович Патей на мої запитання відповідав неохоче, але по суті. Було видно, що він щиро переймається з приводу того, що сталося. Що стосується факту стрілянини, то він розповів, що поліція вже затримала 41-річного чоловіка, який використовував зброю. Ним виявився житель сусіднього села Носівки, зброя в нього була законна, зареєстрована. Щоправда, не вогнепальна, а всього лише травматична.
Причину конфлікту він теж не знає. Каже, хлопці сиділи, відпочивали, посварилися через щось, і один із них вистрілив. Голова громади спростував інформацію, що потерпілий мешкає в Бердичеві, оскільки він повноцінний мешканець громади, адже нещодавно купив собі будинок у Краснополі. Наразі він перебуває на лікуванні, адже нападник вистрілив йому просто в обличчя і травмував око.
“Ситуація нетипова для Краснопільської громади, у нас тут такого ще не було. Щиро сподіваюся, що поліція виконає свою роботу, збере необхідні докази. Після чого суд винесе справедливе рішення щодо підозрюваного у скоєнні цього злочину”, – каже Іван Патей.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Антон Семашко
