Поки гендиректор «Укрпошти» Ігор Смілянський звітує про різноманітні новації, які запроваджує національний поштовий оператор, значна частина українських громадян б’є на сполох через зникнення звичних послуг або суттєве погіршення їхньої якості.
У багатьох селах «Укрпошта» лишається єдиним місточком до «великої землі», а листоноші є людьми, яким довіряють цінне – гроші (пенсії та сплату комірного).
Катастрофічні проблеми – і з доставкою друкованої преси. Газети і журнали у провінції досі залишаються важливим джерелом інформації. Клієнт також очікує від листонош пенсій і платіжок за комірне, в останні десятиліття оператор також давав споживачам можливість придбати у відділеннях необхідні побутові товари і навіть продукти харчування, через що його й критикували. Тепер же через згортання відділень і скорочення листонош людям доводиться самим діставатися пошти. Відділення часто розташовані за кілька кілометрів, а працюють по пару годин на добу, а той всього кілька днів на тиждень. Або ж взагалі закрилися і тепер їм на заміну вижджають пересувні відділення. У деяких після хвилі скорочень не залишилося нікого, окрім керівника. Доходить до того, що поштарі самі відмовляють людей передплачувати газети: мовляв, все одно носити їх ніхто не буде.
У розпорядженні «Главкома» опинився весь масив звернень клієнтів «Укрпошти» на «гарячу лінію» Національної спілки журналістів. Вона була відкрита для збору інформації щодо проблем з поштовою доставкою преси. Не особливо стримуючись у виразах, люди розповідають і про те, що думають про прогресивну реформу, яку затіяло керівництво державної пошти, і про нього персонально. Загалом таких скарг тільки на одну «гарячу лінію» за період з кінця липня до початку вересня надійшла майже тисяча. Стосуються вони переважно неналежної доставки газет, але не тільки…
Якщо пан Смілянський дійсно читає та слухає всі ці «фідбеки», його дратівливість, яка іноді виплескується у соцмережах, можна зрозуміти. Але з пісні слів не викинеш.
«Укрпошта» – бізнес, який робить те, що вигідно»
Причини такого стану справ перераховує депутатка Шаргородської міської ради Винницької області та член Національної спілки журналістів України Інна Фрадкіна, яка сама є передплатницею та дописувачкою місцевої газети «Шаргородщина».
«Це питання я вивчала декілька років тому, коли збирались позакривати поштові відділення і встановити банкомати (для отримання соцвиплат – Ред), – каже Фрадкіна, яка також додзвонилася на «гарячу лінію». – Тоді цього вдалося уникнути і не встановлювати банкомати. А от усі потуги повернути поштарів, як на мене, нічого не дадуть. Лише якщо держава сама буде це дофінансовувати. На сьогодні «Укрпошта» – це акціонерне товариство, яке робить лише те, що йому вигідно. Посилки, листи – то одне, а от пенсії і газети пошті їй вже невигідно розносити. Для того, щоб то робити, пошта підписує угоди і отримує за ті послуги додаткову плату. Але через те, що зменшилась кількість людей, які отримують пенсії чи газети (їх передплачують переважно старенькі люди) через поштарів, – різко зменшились й доходи «Укрпошти». Їм просто невигідно тримати у селі поштаря, бо людей стало менше, а відстань між селами не зменшилась. Пошта як акціонерне товариство не буде втрачати свої доходи, і, на жаль, я тут не бачу перспектив».
Аргументи «Укрпошти»
Сам пан Смілянський під час нещодавнього засідання Спільного представницького органу профспілок більшість претензій до «Укрпошти» відкинув, хоча й визнав: не всі працівники оператора тримають марку. Окрему увагу топменеджер приділив зміні тарифів на доставку та оформлення передплати періодичних видань. Смілянський зауважив, що у порівнянні з 2021 роком (саме тоді останній раз тарифи змінювалися і діяли протягом 2022–2023 рр.) витрати на паливо у «Укрпошти» зросли в 2,5 раза, на сировину та основні матеріали – утричі, зарплати з того часу підвищились на 40%, а в 2024-му очікується підняття «мінімалки» ще на 20%. За словами Смілянського, з того часу навіть передплатна вартість, тобто ціна періодики, встановлювана видавцем зросла на 20-77%.
За підрахунками Національної спілки журналістів, плата за доставку насправді злетить у 2,1-3,25 раза. Проте вже очевидно, що від нових тарифів більш за все постраждають найбільш доступні малі районки, які часто й виходять на чотирьох-восьми шпальтах. Для прикладу, якщо раніше за доставку чотирьохшпальтової щотижневої газети треба було сплачувати 36 грн за пів року, то тепер доведеться 119 грн.
У пошуку листонош на повну зайнятість Смілянський навіть звернувся за допомогою до ОТГ та голів сільрад. У скаргах на пересувні пошти, які не доставляють пресу додому, глава «Укрпошти» пообіцяв розібратися і депреміювати винних. Але звернув увагу ще на одну проблему – у деяких населених пунктах просто відсутні поштові скриньки, де, згідно з законом, листоноша має залишати пресу. А шукати підписників по городах в обов’язки листонош та поштовий тариф не входить. Тому, мовляв, газети і залишаються купою лежати у сільраді. Загалом це лише сотні скарг, отриманих НСЖУ, у порівнянні з 7 млн доставлених поштою примірників газет та журналів. І Смілянський вважає це достойним результатом. Отож, «листоношу Галину» ніхто в село повертати не збирається.
А топ-менеджер «Укрпошти» може втішати себе лише мільйонною зарплатою.
